Розділ «Дмитро Павличко СОНЕТИ»

Нора лисича, кублище змії.

А я в серпневі дні передосінні

Ходив по занехаяній руїні

І думав про хатини вівчарів.

Не замки, а вони на світі вічні,

Їх символ — труд, а не мечі двосічні,

І завжди в них вогонь життя горів.

1958

Поезія — це мова молодих.

О незвичайна, чародійна мово,

Хоч пронеслася молодість громово,

В моєму серці голос твій не стих.

Лицем я чую твій палючий дих,

Ховаюся в твоє гаряче слово,

Хай там зима мурує мармурово

Студений мур на белебнях рудих.

Хоч є такі, що з першого морозу,

Як забринить на скронях сивина,

Готові швидко перейти на прозу…

Я ж буду пити келихи вина —