Розділ «Дмитро Павличко СОНЕТИ»

Неначе та гадюка сороката,

І кров за послугу із тебе п'є!

1957

Безжурні, до нестями балакучі,

У затишку чекаєте собі,

Що ось ростимуть груші на вербі

І молоком проллються білі тучі!

Але не ви, бездумні і слабі,

Підкорите енергії могучі.

Крилата мисль і мозолі пекучі

Єднатись будуть і в новій добі.

Я вірю, що будущина щаслива

Одмінить лож, та не одмінить жнива,

І литиметься завжди піт з чола,

Не стануть святами ніколи будні,

Хоч як би там не мудрували трутні,

Трудитись має кожен, як бджола!

1957

Багато їх було, і всі — богове:

Дажбог, Стрибог, Перун і Симаргла.