Розділ четвертий Маніпулятор

Арсен завагався.

— Ну, чого ти боїшся? Як дівчинка, справді…

Арсен простяг руку. Максим розвернув її долонею вниз, узяв зі стола маркер і розмашисто, як художник у кутку полотна, написав три символи. Арсен не встиг до пуття роздивитися знаки, а вони вже поблідли, розпливлися й пропали — наче чорний слід од маркера миттю всотався в шкіру.

— Є… — Максим легенько ляснув його по руці. — Як ти себе почуваєш?

Арсен покрутив кистю. Помацав тильну сторону долоні. Ані сліду маркера. Біла шкіра. Батьки правду кажуть: він цього літа геть не засмаг.

Максим засміявся:

— Я пожартував. Це маркер з магазину розіграшів.

«Неправда».

Арсен здригнувся. Облизнув губи.

— Можна води?

— Візьми там у холодильнику, а хочеш, зваримо кави… Тільки спокійно, Арсене. Ти нервовий, я знаю.

— Це завжди так буде?

— Як ти забажаєш.

«Правда».

Арсен сів, не дійшовши до холодильника.

— Треба її відрегулювати, — сказав Максим діловито. — Щоб сигнал не виникав у відповідь на будь-яку інформацію, а відзначав важливу для тебе, і тільки в разі брехні. А то заколупаєшся дуже скоро.

— Як ти це зробив?!

— Тихо, тихо. Не сподобається — зніму. Це дуже проста програмка, інформаційна утиліта. Те, чого тобі так бракувало: здатність одразу відрізняти брехню від правди.

«Правда».

— Навіщо я тобі потрібний? — швидко запитав Арсен.