— Аню, е-е-е… ти за мною скучаєш?
— Трошки.
«Правда». Арсен поперхнувся.
— Ти думаєш, я дурень?
— Зрозуміло, що дурень…
«Неправда».
— Слухай, — нарешті здивувалась Аня, — ти п’яний, чи що? Чого це ти раптом мені дзвониш?
— Можна, краще я тебе питатиму? Просто, щоб послухати твій голос?
— Арсене! — вона засміялася. — Ну добре. Мені якраз робити нічого. Ми машину чекаємо.
— І Толік?
— Це тебе напружує?
— Ні. Звідки в тебе таке гарне татуювання?
— З салону, дурнику. Стиль такий.
«Неправда».
— Ти знала Максима раніше?
— Так, іноді зустрічалися.
«Правда».
— Як ти до мене ставишся?
— Ні, ти точно напився. Як я можу до тебе ставитися? Як до сина — рано, як до брата — нерозумно, як мужчина ти мене не цікавиш — молодий дуже. Ясно?
«Правда». Арсен зціпив зуби.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Цифровий, або Brevis est» автора Дяченко М.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ четвертий Маніпулятор“ на сторінці 16. Приємного читання.