— Ти що?! Це ж гра! Він мишкою клацнув!
— Він вистрілив у тебе. Заради свого паршивого авторитету! Паскуда він, цей твій Сніжицький. Я нічого не хочу з ним…
— Це гра!
— Ну що ти вперлася?! Хочеш — іди, грай з ним. Я не буду.
Дівчинка з довгим каштановим волоссям різко піднялася з лави і, широко крокуючи, вийшла за межі кадру. Мар’яна Чабан подивилась їй услід, беззвучно сказала — «дурна». Потім опустила голову й замислилась.
— Це що, твоя однокласниця? — запитала Аня в Арсена. — Їй на вигляд років шістнадцять, якщо не більше!
— Статеве дозрівання дівчат, — сказав Арсен нудним голосом, — настає в середньому на два-три роки раніше, ніж…
У кадр увійшло троє хлопців. Мовчки сіли на лаву поруч з Мар’яною. Арсен насторожився. Чорнявого Брюса Іванченка серед них не було.
— Ми тут побазарили, — сказав коротко стрижений кремезний хлопець, з вигляду старший за інших. — Словом, хто завтра спізниться — тому навішаємо свистулів після гри. Ви з подружкою щоб у десять сорок п’ять були в бібліотеці як зайчики. Будете броню нам точить у дурбудиночку. Тобто в турбудиночку. У Змій два стволи додалося — погані діла.
Мар’яна слухала з кам’яним лицем.
* * *На другий день усі гравці ввійшли в гру моментально й майже одночасно. Запізнень не було. Не було й Баффі. Мар’яна з’явилася перед корпусом, але з виразу обличчя її персонажа нічого не можна було збагнути.
— Командир, у нас проблема, — написав у чаті один хлопець. — Ця дурка…
— Заткнися, — велів Арсен. — Я забороняю їй з’являтись у грі тиждень. Ясно? Це мій наказ. Без його спеціального скасування вона не гратиме. Її ноутбук одержить той, хто найбільше відзначиться в бою.
Розпорядження зустріли з ентузіазмом; не було ні хвилини на балаканину — йшла гра, велика гра, і розвідники донесли, що загін клану Змій переходить футбольне поле.
Клан Черепах скористався моментом і захопив дитячий майданчик — маленький замок, оточений частоколом з цілих колод, гойдалку та гірку. Споруда була непотрібна сама по собі, однак давала кожному бійцеві клану додаткове очко захисту. Та й обороняти його було просто, вистачало одного сторожа із залізним прутом на вході. Арсен не міг не віддати належне суперникам: і Аня, й Толік грали раціонально, напористо і з фантазією.
Черговий раунд закінчився з незначною перевагою Черепах; на другому місці за впливом і силою виявилися Змії, а Ящери — з крихітним відставанням — на третьому місці.
— Максиме, — Арсен зупинився поруч зі столиком, за яким керівник програми неквапливо поїдав гуляш, — а у спальнях ви встановили камери спостереження чи чомусь ні?
Максим прожував шматок м’яса й тільки потім відповів:
— Я розумію твій сарказм. Ні в спальнях, ні в туалетах, ні в душових ніяких камер немає — тільки там, де прийнято відкрито з’ясовувати стосунки. І це не шоу, Арсене. Це серйозний експеримент.
* * *Всі спроби фізкультурника реалізувати в таборі спортивну програму закінчувалися невдачами. На третій день зміни відбувся турнір з настільного тенісу, в якому брали участь переважно дівчата. На четвертий день відкрився футбольний чемпіонат — і відразу закрився через недобір у командах. Щовечірній волейбол «у коло» збирав щораз менше охочих. Незабаром з’ясувалося, що представники різних кланів не бажають грати одне з одним, і одне велике коло розпалося на три.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Цифровий, або Brevis est» автора Дяченко М.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ третій Клани“ на сторінці 15. Приємного читання.