— Так швидко?!
— Це ж гра.
— Це шкідливе виробництво. Мене цілий ранок нудить од вашого йогурту!
— Незабаром має перестати… До речі, де тебе сильніше захитує — в машині чи на кораблі?
— У машині мене взагалі не захитує.
— Особливості вестибулярного апарата. Через півгодини по тебе приїдуть, збирайся.
— Хто ще пройшов? — запитав Арсен. — Чи… всі?
— Не всі, — чути було, як Максим усміхається. — Сам побачиш.
Арсен поклав слухавку. Запитав себе: що він почуває? Радий?
І зрозумів з подивом: страшенно радий. Неймовірно. Він звик бути першим, бути особливим, і якби провалився на першому ж завданні, то здох би з розчарування, як чорний Джонні на білому снігу. Річ навіть не в тім, що йому хочеться мати цю роботу… Хоч роботу теж. Йому хочеться грати, грати, грати, сидіти коло монітора все життя, не зважати ні на що, грати!
Йому захотілося з кимось поділитися радістю. Він задумався; ні батько, ні мати не схвалювали дзвінків на роботу. До того ж, їм доведеться все пояснювати, розжовувати, відповідати на дурні питання…
Він трохи повагався й набрав номер, який йому дала Пухнастик. Відповів чоловічий голос:
— Алло.
— Добрий день, — сказав Арсен, неприємно здивований. — Можна Аню?
— Яку Аню? З татуйовкою на пузі?
Арсен прикусив язика.
— Її нема дома, — зловтішно сказав чоловік, і Арсен упізнав його голос. — Що, пацан, помилився?
Арсен швидко натис «відбій» і хвилини три стояв з тонким дзвоном у палаючих од сорому вухах.
Це він — маніпулятор?! Він, блискучий Арсен, а в минулому Міністр? Толік обвів його круг пальця. Тупий громило Толік. Хоч би він лишився в першому турі, заблагав Арсен невідомо кого, — хоч би ніколи його більше не бачити! Ганьбище…
* * *— Фактично перед вами стояло три завдання. З першим, ігровим, упоралося троє: Арсен, що грав за «Аню», Толік, що грав за Пухнастика, та Ігор, що грав за Шрека. З другим, неявним завданням — упізнати всіх учасників гри — впоралися повністю тільки Толік та Аня. Третє, приховане завдання, виявилося непосильним для чотирьох з п’яти учасників: тільки Арсен розпізнав додатковий прихований вплив і свідомо став йому чинити опір… От якби не опирався, тебе б зараз не нудило.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Цифровий, або Brevis est» автора Дяченко М.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ другий Відчуй себе оселедцем“ на сторінці 10. Приємного читання.