Розділ другий Відчуй себе оселедцем

— Чому така назва? — запитав Арсен. — Оселедець у шубі…

Максим знизав плечима:

— Прижилося. Як кажуть, відчуй себе оселедцем.

У картонну коробку кинули три скручені папірці. Перший брав Толік, за ним Аня, третій папірець дістався Арсенові. «Низький статус у групі, — подумав він меланхолійно. — Омега, або, іншими словами, тютя чи муля». Ні на Толіка, ні на Аню він намагався не дивитися.

Жінка середнього віку провела Арсена в якусь подобу роздягальні при спортивному залі. Він розгорнув зім’ятий папірець; на ньому було надруковано одне слово: «Шуба».

Він зрадів набагато більше, ніж од себе очікував: «Подивимося, хто тут омега».

— Поздоровляю, — серйозно сказала жінка. — Тут у шафі підберіть собі костюм. І через оті двері пройдіть до стенда. Маєте п’ятнадцять хвилин на підготовку.

«Чого ж так мало?»

Дочекавшись, коли жінка піде, Арсен замкнув на засувку обоє дверей. Роззирнувся: вздовж однієї стіни тяглася довга шафа-купе, на другій висіли дзеркала. Арсен відсунув двері шафи; на полицях стосами лежали трикотажні куртки та штани різних розмірів, темно-сині, з приємним сріблястим полиском. В окремих шухлядах горою валялися рукавички та шкарпетки.

Арсен майже зразу підібрав собі куртку й хвилин десять згаяв на штани: ті, що підходили йому за зростом, висіли мішком. Ті, що сиділи більш-менш пристойно, були заледве по кісточки. Арсен вийшов зі становища, натягши вище чорні шкарпетки: зрештою, не на бал же йому йти в такому вигляді.

Увімкнувся динамік під стелею.

— Арсене, ти готовий? Тебе чекають на стенді!

— Іду…

Ступаючи по гладенькій підлозі в самих шкарпетках, він вийшов крізь двері, що вели до стенда. Опинився в майже цілковитій темряві. Срібним полотнищем мерехтів великий екран. Рухаючись навпомацки, Арсен пройшов до стола, за яким щось робив незнайомий чоловік у білому халаті, а поруч з ним височів Максим.

— Ти коли-небудь носив контактні лінзи?

— Ні…

— Тоді просто дивися вгору.

Арсен заморгав. Чоловік у білому халаті, ні слова не кажучи, тицьнув йому в око чимось мокрим.

— Обережно! — Арсен гарячково закліпав віями.

— Не дриґайся…