— Собак. У мене зараз двоє щенят на вихованні, вони вмруть, якщо я не прийду!
Максим подивився уважно:
— Дурнику, немає ніяких щенят. Ніхто не вмре, бо ніколи не народжувався. Вони намальовані!
Арсен похитав головою:
— Я їх повинен… хоч передати комусь.
— Втратиш гроші? Багато втратиш?
— Це ж малесенькі щенята. Вони сьогодні сидять цілий день… самі… в темряві. Чекають, поки я прийду.
Максим перестав усміхатися.
— У темряві, — повторив він замислено. — Чому — в темряві?
* * *На дев’ятій хвилині після того, як Арсен залоґінився, в приймальні Доктора Ветті з’явився незнайомий відвідувач.
Максим, що скоса поглядав через Арсенову руку на екран ноутбука, ледь чутно гмикнув.
— Це пастка? — запитав Арсен.
На екрані перед ним була його приймальня, знайома до останньої складки на портьєрах. Щенята вовтузилися, відбираючи одне в одного гутаперчеву кістку. Відвідувач сидів, закинувши ногу на ногу, і лице його було незворушне.
— Безперечно, — Максим говорив пошепки, хоч відвідувач не міг його чути. — Він хоче, щоб ти дав йому реквізити рахунку, адреси для листування, щоб засвітив свої контакти в собачих клубах…
— Та це ж складно, — сказав Арсен. — Таких контактів повно, адреси весь час змінюються, що він може довідатися?
— Варяга знайшли менше ніж за добу, — Максим вставив у автомобільний програвач новий диск.
Він сидів на водійському сидінні джипа, розвалившись, пожовуючи ментолову жуйку. Я знову сів до нього в машину, подумав Арсен. Гакер? Вербувальник? Хто він такий? Гадки не маю. Проте сів до нього в машину. Мов теля.
Десять хвилин тому джип зупинився під боком великого готелю. Максим за дві секунди настроїв зв’язок через готельну бездротову мережу й передав ноутбук Арсенові:
— Нехай пошукають тебе серед мешканців. Давай, що скоріше впораєшся — то краще.
І от — вони сиділи мовчки, в колонках грала «Карміна Бурана», Арсен зв’язався з клубом і оформив передачу, і тепер гарячково прощався зі своїми собаками. Гладив яскраво-рудого Краса, пухнастого білого Спартака, а ті стрибали, намагаючись лизнути в лице його намальовану фігурку.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Цифровий, або Brevis est» автора Дяченко М.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ перший Історія Міністра“ на сторінці 33. Приємного читання.