Розділ «Володимир Заліський ЛЮДИНА ЗОРЯНА»

“Синтез математики й фізики, — здивовано відзначив про себе Громовий. — Дивно. Ант Лант був талановитим нейробіологом, до чого тут ці формули? Жодного слова чи фрази”.

— Я ввімкнув думкограф Анта, — швидко кинув товаришам через плече Вітер. — Останні шістдесят секунд перед кінцем. Можливо, це допоможе нам? Адже він побував у зоряних висотах і заглянув у глибину буття, — і рвучко натиснув кнопку.

Тієї ж миті, немов відповідаючи на тривогу товаришів, десь згори долинув тихий голос Анта:

— Мої роздуми підходять до кінця. Часу залишилось не більше хвилини. Для вас це — шістдесят секунд, для мого стану — вічність. Незважаючи ні на що, я поспішаю. Захист штучного розуму може зникнути будь-якої гіга-секунди. Сьогодні без нього мій мозок вибухне. Та скоро він для людини буде зайвим. Формули і рівняння розшифрує Вітер. Любі друзі, брати по розуму, “феномен псі” не існує. Це я записав у першому рівнянні. Справа в іншому. Моя гіпотеза має право на існування. Гомо сапієнс виходить на нову орбіту. Дія мозку людини набуває нової якості не без допомоги нашої другої природи. Сьогодні в цьому мені допомагають штучний розум і обчислювальний центр інституту.

В перші секунди співпраці я примусив працювати мозок в інтенсивному режимі. Для цього довелося відключити свою систему захисту. Вітер, я стверджую, а це ви дізнаєтесь, розшифрувавши мої рівняння і формули, що можливості мозку людини безмежні. Ви знаєте, в своїй звичайній діяльності ми не використовуємо і п’ятої частини його потужності. Сховані резерви мозку величезні. Пригадайте долю французького вченого Блеза Паскаля, в якого половина півкуль головного мозку була практично виведена з ладу і не діяла. І після всього цього він написав свої кращі праці… Ясність у думках надзвичайна! Бачу атом, відчуваю запах пралісу і розумію мову наших предків. Яка легкість!.. Що це? Стривай! Над цією проблемою наука працювала століття, а рішення лежить на поверхні. Це треба зашифрувати формулою. Дуже важливо! Надзвичайно!

По екрану знову побігли математичні символи.

— Повторюю, я поспішаю, — вів далі голос Анта. — В цю мить мій мозок працює без захисту, всі п’ятнадцять мільярдів теж працюють… Отже, справа не в штучному розумові, а в нас. Це — шлях еволюції, шлях людей. Друже Вітер, ти мав рацію, коли стверджував, що поміж вагою мозку й енергетичними ресурсами організму існує пряма залежність. Мозок людини стає космічним фактором, він виходить на нову орбіту буття. До кінця експерименту — п’ять секунд! Як багато ще треба встигнути! Яке чудове життя! Невже…

На стереовізорі думкографа попливли хвилі. Це мить — і він погас.

— Все, — промовив Тібрій. — У пошуках якогось рішення мозок Анта Ланта сягнув у фантастичну далечінь і згорів. Що хотів ще дізнатися нейробіолог? Чому він зняв захист? Нарешті, що означає: “Люди, будьте обережні!”? Ант Лант знав, що на нього чекає. Знав — і йшов до фінішу. Це кінець.

— Ні, друже Тібрію, — глухо підгукнувся Громовий. — Це не кінець, а нова спіраль розвитку людини. Через глибину людської індивідуальності — до загальнопланетного розуму. Ант Лант знав, на що йде. Наш товариш здійснив подвиг — відкрив нову людину, що приходить на зміну гомо сапієнсу. Він зробив фантастично багато, але одного не встиг: придумати назву…

— Гомо аструм! — вигукнув Тібрій, — людина зоряна.

— Правильно, — докінчив Громовий, — людина зоряна. Кінця немає. Все тільки розпочинається…