Розділ «Володимир Заліський ЛЮДИНА ЗОРЯНА»

— Ви стверджуєте блюзнірські речі, — вів далі Лант. — Це буде кінець людини. Жодна з систем людського організму не має такої високоорганізованої матерії, сконцентрованої в мізерному обсязі, як мозок, що вміщує в собі понад п’ятнадцять мільярдів нейронів. Зважте, що в кожній клітині щосекунди відбувається понад мільярд хімічних реакцій. Універсальність цього апарату неймовірна. І це не єдина позитивна якість мозку. Кожен нейрон має п’ять тисяч контактів і може змінювати свій стан у п’яти різних напрямах. Така комбінація дає цифру, яка ледве розміщується на стрічці довжиною дев’ять з половиною кілометрів. І навіть геніальна людина не використовує мільярдної частини його можливостей. Цьому безліч прикладів — як у минулому так і сьогодні.

— Друже Анте, — вигукнув Вітер. — Усе, що ти нам сказав, — наукова лірика. В ній, на жаль, замало інформації. 1 ми ні на крок не наблизились до розгадки таємниці.

Ант Лант прийняв виклик товариша:

— Я розшифрував першу частину твоєї помилки: резерви мозку безкінечні. Друга помилка — в тому, що працю мозку ти уявляєш у дещо практичному виді: інформація, мозок, дія. За такою схемою розв’язати проблему “феномена псі” неможливо.

— Чому?

— Вся справа в тому, як працює мозок. Що, нарешті, лежить в основі пам’яті? У ній закладений принцип не запам’ятовування, а забування. Проблема пам’яті полягає не в нестачі інформації, а в виключенні останньої У цьому — твоя друга помилка. Смерть від геніальності людині не загрожує.

— І все-таки гинуть саме високоінтелектуали, — не згоджувався Вітер. — Це очевидний факт.

— Не заперечую. Але факт — це ще не вся правда. Він — лише сировина, з якої необхідно виплавити справжню правду.

— Ти хочеш смерті людей! — напружився Вітер. — Зупинись, Анте. Це божевілля!

— Ні, я хочу поставити своєму мозку ряд запитань, зокрема: що таке “феномен псі”? Це не так уже й багато.

— Життя людини священне! — наступав Вітер. — Тобі це відомо не гірше, ніж мені. На твій пошук Рада Землі не дасть дозволу. Вистачить тих смертей, які прийшли в наш дім. Це не той шлях, що приведе до розгадки таємниці. Як член Ради Землі, я буду голосувати проти.

— Моя ідея без експерименту помре. Мій мозок вступить у контакт із штучним мозком і обчислювальним центром на Місяці…

— …Він мертвий! — долинув до Громового голос головного кібернетика. — Я мав рацію, коли не погоджувався на цей пошук.

Громовий здригнувся. Картина, що секунду тому стояла перед очима, втратила свою реальність.

Вражені тишею, вчені зупинились перед пультом, де в кріслі завмер Ант Лант. Великий сфероїд думкографа був темний.

Вітер кинувся до пульта:

— Біологічний захист відімкнено. Для чого він це зробив? Що це?.. Штучний розум теж мертвий.

— Негайно головну медичну службу! — випростався Громовий. — Будемо надіятися, що клінічна смерть не настала. Коли на сфероїд надійшов останній сигнал?

— Годину тому, — автоматично відзначив Вітер. — Не встигли. Вмикаю на повторний режим думко граф Анта Ланта.

Засвітився стереовізор. З нього на вчених поглянув Ант Лант. І в ту ж мить внизу побігли довгі ланцюжки формул, метричні рівняння, інтеграли, якісь невідомі символи.