Розділ «Продана душа»

Здивувався гість, тільки ненадовго. Згадав, що писар у ті часи не тільки пір’їнкою черкав. Права рука сотника, того уб’ють — писар у бій веде.

— Клим. Будемо знайомі, пане писарю.

Його рука потонула у величезній лапищі козарлюги.

— Не клич паном, Климку! Свої ми тут. Дядько Гнат я.

— Ось, виходить, які твої справи, хлопче! — зітхнув дядько Гнат. — Тільки не го — рюй, не до лиця козакові журба. Руки-ноги на місці, удар мій тримаєш. А що в грамоті сильний, у справах торгових, так і це не на збиток. Приїде пан сотник, з ним і вирішимо. А поки — гуляй козак. День один, зате твій!

І загуляв козак…

З чортом зустрілися, там, де в контракті було зазначено, — біля млина. Дивним здалося бачити рогатого без монітора. Дрібнуватим виявився — ледь по плече.

— Відпочив? — чорт радісно ошкірився. — Рекламацій немає?

— Немає! — чесно відповів Клим.

— Тоді давай дискету.

Звідки не візьмися, у пазуристих лапах з’явився ноутбук. Клим зітхнув, поліз у кишеню, подивився на червоний напис «Verbatium».

— Тримай!

Чорт відкрив кришку, пововтузився, уставляючи дискету.

— Зараз! Економ-пакет готовий, відлік піде з моменту повернення… А до Галини в сауну ми такого басаврюка направимо!..

Вони розсміялися, і чорт натиснув на Enter.

Нічого не сталося.

— Обдурити, обдурити хочеш!.. — злобливо сичав рогатий, вертячи в пазурах дискету. — Нас не обдуриш! Ти що, відформатував її? Зіпсував?

— Кров, — незворушно нагадав Клим. —

У разі найменшого порушення контракт розривається автоматично. Не знищувати, не втрачати, не доповнювати змісту. Правильно? Але ж я поки ще тут?

— Чорт! — вилаявся чорт.