Розділ «Продана душа»

«Енеїда» Котляревського, що її професор використовував як посібник для вивчення козацтва, і привела першокурсника на спецкурс з українського фольклору, який читав усе той же Химерний. Отут уже Клим захопився не на жарт. Не тільки фольклором, звичайно. Минуле, що так мало нагадувало про себе у величезному місті, раптом постало перед студентом, немов Вій перед Хомою. Лякає, але так і манить: «Поглянь!»

На історичний факультет Клим не перевівся, але з Химерним Професором спілкувався до четвертого курсу. Потім той зник. Чому і куди, Клим так і не довідався.

Осика — дріб’язок. З лекцій, а потім і бесід, студент запам’ятав куди більше. Можливо, це і стало однією з причин, що змусили Клима, зрештою, повернутися додому. Під блакитним весняним небом земля здавалася ріднішою. Але замість Вія Минулого його зустріло зовсім інше.

— Осика, виходить, — кивнув чорт, так і не дочекавшись відповіді. — Добре, симетричний контрудар. З твоєю документацією я ознайомився прямо тут, прочитав із твердого диска…

Пауза, мабуть, була потрібна для того, щоб Клим осмислив сказане.

Він осмислив.

— З боргами ти, звичайно, розплатився б, — чорт смикнув п’ятачком, немов принюхуючись, — і те, що остання угода зірвалася — ще не лихо…

Пора було давити на Power. Не просто давити — висмикнути вилку з розетки, гепнути системний блок об паркет. Тільки що користі? Завтра він відкриє холодильник…

— Але ж твої партнери… З одним ти посварився, і він, здається, не проти тобою поснідати.

Цього разу рогатий облизнувся. Клим устиг помітити чорні пухирчики на кінчику язика.

– І поснідає. А другий партнер… Уточнимо — партнерша…

— Заткнися! — тихо, але чітко проговорив Клим.

— Навіщо так? — рогатий здивовано моргнув. — Можеш просто виключити машину. Ах, не виключаєш? Тоді дивися!

Пика зникла. Замість неї по екрані поповзли кольорові знімки, як на старому діапроекторі. Клим подивився, і йому стало погано.

— Коли минає термін ультиматуму? — з динаміків почулося співчутливе зітхання. — Підказати? А ти дивися, дивися! З цією дамою тобі доведеться піти в ресторан, потім вона відвезе тебе на своєму «вольво» додому. Там у неї сауна, маленька така. Фотографії, до речі, саме звідти.

«Дамі», точніше партнерці Клима Галині, було за п’ятдесят. Фотографії ясно показували, що вона недаремне купувала одяг винятково в Парижі.

— Висновки! — чорт знову продемонстрував пазуристу лапу і пачав загинати пальці. — Перше. З грошима погано. Друге. Партнери не допоможуть і, швидше за все, пожертвують саме тобою. І третє…

— Заткнися, — повторив Клим уже без усякої надії.

– І третє, — рогатий підвищив голос. — Щоб викрутитися, ти незабаром опинишся в згаданій сауні і станеш догоджати дамі, теж згадуваній. Розповісти, як це буде? Між іншим, не допоможе, чоловіки їй набридають у кращому разі через місяць…

Палець, нарешті, зміг натиснути на потрібну кнопку.