Розділ «частина четверта ХАЗЯЙКА ДЖЕРЕЛА»

— Брендо! — застережно вигукнув я. — Ти ж обiцяла...

Колiн, що досi не втручався в нашу розмову, повiльно промовив:

— Пiзно, Артуре. Бренда вже все розповiла.

— Не турбуйся, тату, ми мовчатимемо, — запевнила мене Дейдра. — Пенелопа про це не довiдається.

— Але навiщо? — докiрливо запитав я у Бренди. — Навiщо ти видала нашу таємницю?

— Бо це перестало бути нашою особистою таємницею, — вiдповiла сестра. — На вiдмiну вiд тебе, я багато думала про твоє вiдкриття, намагалася зрозумiти, нащо Дiанi знадобилася Дейдра. Версiя про жертвоприношення не влаштовувала мене вiд самого початку. I що далi, то бiльше я переконувалася, що цю баєчку Дiана склала для Емрiса й Аларiка Готiйського, щоб змусити їх виконати її волю.

— По-твоєму, Дiана призначила Дейдру своєю наступницею?

— Скидається на те. Не стану стверджувати напевно, але це багато пояснює. Першi неусвiдомленi пiдозри виникли в мене, коли я виявила, що Дейдра може безпосередньо керувати роботою процесора. Потiм була реплiка Дiонiса в той пам’ятний день, що розтягся для тебе на десять рокiв.

— Яка реплiка?

— Коли Бронвен припустила, що новою Хазяйкою має стати Дейдра, Дiонiс, який не знав, що в тебе є дочка з таким iм’ям, запитав: „Артурова жiнка?”. От вiдтодi моя пiдсвiдомiсть запрацювала на повну силу. Але на свiдомому рiвнi здогад сформувався лише пiсля того, як Дейдра-менша з’ясувала, що вона несправжня Хазяйка Джерела.

— I ти поставила своє запитання, уже маючи на увазi Дейдру-старшу?

— Атож. I тепер я хочу розпитати Бронвен.

— Думаєш, вона знає бiльше, нiж каже? — озвався Колiн.

— Думаю, вона знає бiльше, нiж думає, що знає.

Дейдра-менша пирснула смiхом:

— От що, тiтонько. Часом твої намагання якнайточнiше висловити свою думку призводять до того, що тебе майже неможливо зрозумiти... До речi, про тiтку Бронвен. Зараз вона явиться. — Дочка повернула голову саме в належний час i в належному напрямку, щоб зустрiти Бронвен теплою усмiшкою. — Привiт. Ми тебе заждалися.

Рудоволоса й зеленоока Бронвен, у минулому моя Снiгова Королева, а нинi королева Свiтла, весело вимовила:

— Бачу, у вас тут маленький пiкнiчок. Дуже мило! Можна приєднатися до вашої чудової компанiї? — Оскiльки ми не заперечували, вона сiла на вiльний стiлець мiж Колiном та Брендою й дiстала сигарету. — Отже, що святкуємо?

— Точно не знаємо, — сказав я. — Можливо, чергову змiну влади.

— Отакої! Мiй братик хоче скинути тебе з престолу?