Розділ «частина четверта ХАЗЯЙКА ДЖЕРЕЛА»

— I вбили сiмох нi в чому не винних людей, — гнiвно мовив Колiн.

— Я був змушений, государю, — спокiйно вiдповiв Ерiксон. — На вiйнi часто гинуть невиннi люди. Чари безплiдностi мали закрiпитися — а в цей самий час ваша кузина, даруйте на словi, загуляла як кiшка.

Колiн заскреготав зубами, але промовчав.

— А що було далi? — запитала я.

— Далi ми чекали слушного моменту. Король Аларiк мав повний комплект Знакiв, але навiть не пiдозрював про їх призначення. Для нього це були просто фамiльнi коштовностi з деякими магiчними властивостями. За порадою Хазяйки, я розкрив Аларiку їхнiй секрет, а вiн, зрозумiло, негайно кинувся в Безчасiв’я. Хазяйка зустрiла його i не пустила до Джерела, вимагаючи ледi Дейдру в обмiн на Силу. Отак i було влаштоване те викрадення.

— А коли ваш задум не вдався, ви наважилися на крайнiй крок, — пiдсумував Колiн. — Убити короля Брiана й посадити на трон дурного та слухняного Емрiса, який залюбки вiддав би Дейдру Джерелу.

— Ми не мали iншого виходу, ваша величносте. Король Брiан одразу запiдозрив Хазяйку в причетностi до викрадення ледi Дейдри. Вiн навiть заявився в Безчасiв’я, щоб зажадати пояснень. Тодi ж Хазяйка спробувала вбити його, але вiн був напоготовi i встиг утекти. Вiдтак його насторожене ставлення до неї переросло у непримиренну ворожiсть, а це загрожувало... — Ерiксон зробив паузу й виразно глянув на Артура, — вам, Кевiне МакШон.

— Менi?! — здивувався брат. — Чому?

— Гадаю, вам краще знати. Хазяйка була позбавлена тiла, але перед королем Брiаном з’являлася в людськiй подобi, точно копiюючи свою колишню зовнiшнiсть. I вона боялася, що ваше життя опиниться в серйознiй небезпецi з того самого моменту, як король побачить вас. А ви були потрiбнi Джерелу живим — потрiбнi так само, як i ледi Дейдра. Пiд час нашої прощальної розмови Хазяйка доручила менi оберiгати вас, доки ви пробудитесь, а потiм розповiсти вам усе, що я тiльки-но розповiв... Гм-м. Адже ви пробудилися, чи не так?

— Так, — коротко вiдповiв Артур.

— Щоб я здох! — сказав приголомшений Колiн. — Це справдi схоже на казки братiв Грiмм... Але боюся, що це правда.

— Це правда, — озвалася Дейдра. — Я запитала в Джерела, i воно вiдповiло „так” на твердження, що справжньою Хазяйкою Джерела може стати лише жiнка, народжена простою смертною вiд чаклуна, якщо вона ввiйде в Джерело з непробудженим Даром, без Провiдникiв i не маючи дiтей. Це необхiдна умова — та аж нiяк не достатня.

— Ну що ж, — сказав Артур. — З цим ми розiбралися... Дейдро, подбай про барона. Вiн потребує термiнової допомоги.

— Звичайно, — кивнула вона. — У такому станi Причастя вiн не витримає. Спочатку треба повернути йому молодiсть i здоров’я.

— От i вiзьмися за це.

— Добре. — Дейдра пiдiйшла до Ерiксона. — Пане бароне, зараз ви пiдете з мною. Я вилiкую вас вiд хвороби, що зветься старiстю.

Бран Ерiксон не виказав жодних ознак подиву, лише запитав:

— А можна взяти Емрiса? Я до нього прив’язався, та й вiн не винесе розлуки з мною.

— Чого б i нi. Берiть.

Коли Дейдра, барон та вовк Емрiс залишили хатину i весь цей понурий свiт, Колiн у задумi мовив: