Розділ «частина четверта ХАЗЯЙКА ДЖЕРЕЛА»

„Цiлком, — вiдповiла вона. — Чекатиму”.

Поруч зi мною заворушилася Дана. Вона розплющила очi й сонно подивилася на мене.

— Доброго ранку, любий. Знову розбудили?

— Так. Дейдра. — Коли я називав просто iм’я i не робив уточнень, це означало, що йдеться про нашу дочку. — Призначила менi зустрiч у Безчасiв’ї. Хоче повiдомити про своє чергове вiдкриття.

— I пiдняла тебе на свiтаннi. Тобi не здається, що вона надто квапиться жити?

— Здається. Та згодом це в неї мине.

— Коли стане дорослою, — зауважила Дана. — А я так хочу, щоб вона ще якийсь час була дитиною.

— Всi батьки цього хочуть. Не переймайся, сонечко. Для нас Дейдра все одно залишатиметься маленькою дiвчинкою. Як i всi iншi — хто вже є i хто ще буде.

Дана мiцно пригорнулася до мене. Я обiйняв її й зарився лицем у густому волоссi.

— Я така щаслива, Артуре, — сказала вона. — Така щаслива, що менi страшно. Знаєш, iнодi я боюся, що все це — сон.

— Тодi ми обоє спимо i бачимо сни, — вiдповiв я. — Однаковi сни. Казковi сни.

А проте, навiть у цих казкових снах не все було рожевим i пухнастим. Наша з Даною iдилiя лише пiдкреслювала особисту трагедiю Дейдри — не моєї дочки, а Дейдри-старшої, яку я колись кохав. За моїм особистим часом це було аж десять рокiв тому, моя любов до неї вже давно минула, залишилися тiльки сум, жаль та каяття... I ще був Джона — найстарший мiй син, божевiльний месник, що прагнув покарати мене за зруйноване життя своєї бiдолашної матерi. Кожен його злочин був також i на моїй совiстi. Менi ще надзвичайно пощастило, що вiн не використав Силу Джерела, яку я дав йому з власної волi, для подальших убивств...

Джона з’явився в Iзраїлi якраз у розпал боротьби за владу. Оскiльки офiцiйний спадкоємець престолу, Арам бен Єзекiя, скомпрометував себе шлюбом iз Каролiною, принцесою ворожого Дому, до того ж уперто вiдмовлявся розлучатися з нею, за царську корону змагалися одразу п’ятеро претендентiв, кожен з яких щиро вважав свої претензiї найобгрунтованiшими. Однак Джона не скористався ситуацiєю i не став царем Йоною III. Його вчинок Дiонiс охарактеризував як „здурiти можна!”, а Морган захоплено сказав: „Ти просто генiй, Артуре!”. Словом, Джона в усьому зiзнався (приховав лише те, що є моїм сином) i вiддав себе до рук правосуддя. Дiти Iзраїлю були в цiлковитому шоку. Нелюдськi злочини, в яких вони звинувачували Дiм Свiтла, насправдi скоїв їх одноплемiнник, прийдешня вiйна втратила свiй ореол праведностi i стала взагалi безглуздою, а до всього iншого, їхнiй Дiм iз безневинної жертви чужого пiдступництва перетворився на призвiдника конфлiкту.

Тут варто вiддати належне Брендоновi. Вiн продемонстрував неабиякий дипломатичний хист i домiгся укладення миру на умовах, вигiдних для Свiтла, але й не принизливих для Iзраїлю. I коли в Сонячному Мiстi святкували безкровну перемогу, Iстинний Єрусалим вiтав свого нового царя Арама разом з царицею Каролiною.

А Джону судили. Його прирекли до страти, але з огляду на добровiльне зiзнання цю мiру покарання замiнили на довiчне вигнання без права оскарження вироку. Розгнiваний натовп збирався порiшити його просто в залi суду, але Джона рознiс ущент чари, що блокували доступ до Тунелю, i втiк. Вiдтодi про нього нiчого не вiдомо. Найдужче мене хвилювало, що станеться, коли вiн повною мiрою вiдчує наслiдки свого контакту з Пенелопою. Картини, що поставали в моїй уявi, були такi страшнi, що я гнав геть думки про це, хоча й чудово розумiв, що ще нiкому не вдавалося вирiшити проблему, iгноруючи її...

Я неохоче вибрався з лiжка i став одягатися.

— Пора вже до Дейдри, — сказав я жiнцi. — Пiдеш iз мною?

— Нi, краще посплю. До того ж... — Дана позiхнула, як кошеня, i перевернулася на бiк. — Ця маленька шовiнiстка не запрошувала мене.

Прямуючи до „нiшi”, я думав про те, що Дейдрi варто було народитися хлопчиком. Жiнок вона подiляла на двi нерiвнi групи: до першої вiдносила себе та Бренду, а до другої — всiх iнших, якi, на її думку, здатнi лише народжувати й виховувати дiтей i яким протипоказанi надмiрнi розумовi зусилля. Я щиро сподiвався, що така категоричнiсть — лише наслiдок пiдлiткового максималiзму.

*