Розділ «частина четверта ХАЗЯЙКА ДЖЕРЕЛА»

— То навiщо ж ти принiс iз собою цю мерзенну мiць?

— Щоб промiняти її на Силу Джерела. Я надурив Порядок так само, як надурив тебе, Артуре. Порядок мусив дати менi волю i зняти з мене свою печатку, щоб я мiг непомiченим проникнути в Серединнi свiти. Це була його помилка. Я не дурень i не фанатик, як Гаральд, i не збираюся жертвувати собою заради чужих менi iдеалiв. Я маю свої власнi плани.

— Якi ж?

— Я прийду до Джерела i дозволю йому знищити в менi мiць Порядку. Вiн зможе зробити це лише по моїй волi i за мого сприяння, оскiльки я, саме я контролюю цю мiць. Вiн звiльнить мене вiд пут Порядку, а натомiсть дасть менi свою Силу. Потiм я повернуся в Екватор i очолю боротьбу Iзраїлю проти Свiтла. Дивися на мене, Артуре, уважно дивися. Перед тобою майбутнiй цар Йона Третiй.

— Хочеш скинути Давида з престолу? — запитав Дiонiс.

Джона вiдповiв не одразу. Кiлька секунд вiн зосереджено мовчав, наче про щось думав, потiм iз самовдоволеним посмiхом вiдповiв:

— У цьому вже немає потреби: щойно трон Мойсеїв став вакантний. Хвилину тому в пiдземеллi Досвiтнього Замку прогримiв дуже характерний вибух. Бiдолашний довiрливий Давид обiйняв мене на прощання i навiть не помiтив, як я сунув йому в кишеню маленьку металеву кульку. Знадобилась якась дрiбка плутонiю, щоб звiльнити престол. Я без проблем синтезував його в Сутiнках, поки ви безтурботно веселилися в Сонячному Мiстi.

— О боги! — промовила Пенелопа, блiднучи вiд жаху.

Бренда й Дiонiс дивилися на Джону з таким очманiлим виглядом, наче уздрiли Сатану.

А я мляво думав про те, що станеться, коли блискавично кинусь на Джону i скручу йому в’язи. Зваживши всi „за” та „проти”, я дiйшов невтiшного висновку, що при будь-якому результатi добром це не скiнчиться.

Я зiбрав усi свої внутрiшнi ресурси i спробував зв’язатися з дiдом. Це було важко, надзвичайно важко, але менi вдалося.

„Артуре?” — почувся в моїй головi тихий Янусiв голос.

„Так, дiду. Ти чуєш мене?”

„Дуже погано”.

„Це iзоляцiйнi чари. У нас великi неприємностi”.

„У нас теж”.

„Цар Давид?”

„Так. Схоже, вiн загинув. Вибухом зруйнована вся Зала Переходу. Зараз ми почнемо рятувальнi роботи...”

„Давидовi вже не допомогти. У нього був плутонiй”.

„Знаєш, хто це зробив?”