Розділ «частина четверта ХАЗЯЙКА ДЖЕРЕЛА»

Я коротко розповiв йому про все, що сталося.

„Кепськi справи, — сказав Янус. — Цей хлопець або божевiльний, або честолюбець, яких iще свiт не бачив”.

„Що робити, дiду?” — в розпачi запитав я, вiдчуваючи, як вичерпуються мої магiчнi сили.

„Не знаю, Артуре. Я рiдко кажу цi слова, але зараз я справдi не знаю. Боюся, в Iзраїлi не повiрять, що влаштував Джона”.

„Дiду! Я втрачаю контакт... Негайно зв’яжися з Брендоном. Хай вони з Бро... з Даною поквапляться в Безчасiв’я”.

„А вони зможуть потрапити туди з Екватора?”

„Так, зможуть... Марщiй, дiду!”

„Добре, Ар...” — цiєї митi зв’язок обiрвався.

Джона дивився на мене й паскудно осмiхався.

— Викликав пiдмогу, га? Але все даремно. Поки я не скупався в Джерелi, ви не посмiтите завдати менi шкоди. Навпаки — мусите всiляко сприяти менi, подбати про те, щоб я був допущений до посвяти i в жодному разi не загинув у момент занурення в Джерело — бо тодi загине весь свiт. — Нiмб над головою Джони зник. — Думаю, ви вже все зрозумiли, i я бiльше не маю потреби погрожувати вам Знаком Янь. До того ж це ризиковано: чого доброго, ще втрачу контроль над мерзенною мiццю, як назвав її Артур.

— Що тобi треба? — запитала Бренда.

— А хiба важко здогадатися? Менi потрiбнi камiнцi, що допоможуть пройти до Джерела, а також Пенелопа — щоб тримала зi мною контакт

Пенелопа злякано зойкнула й вiдступила до стiни.

— Нi! — вигукнув я. — Тiльки не вона!

— Нi! — твердо мовив Джона. — Тiльки вона. Її ти точно не посмiтиш убити, щоб розправитися зi мною.

— Щоб тебе покорчило! — сказала Бренда. — Ти забагато знаєш про Джерело.

— Ясна рiч. Я мав розкiшну можливiсть ретельно вивчити Артурiв Образ, коли вiн був у тiсному контактi зi Знаком Янь Агнця.

— То це ти пiдiслав його?!

Джона ствердно кивнув:

— Ми з Гаральдом дiяли заодно, хоча з рiзними цiлями. Вiн прагнув заволодiти короною Свiтла, а я збирався використати його, щоб знищити ваш Дiм. Але з твоєю появою, Артуре, мої плани зазнали змiн. Я вирiшив стати царем Iзраїлю, насолити своїм так званим родичам. А дурник Гаральд став плутатися в мене пiд ногами i я вiддав його тобi на поталу. Нiчого сказати, хвацько ти закатрупив його.