Розділ «частина четверта ХАЗЯЙКА ДЖЕРЕЛА»

— Атож, разом з усiм почтом. Загинуло понад двадцять високопоставлених синiв i дочок Iзраїлю.

— Отакої!.. Це може завадити Брендоновi стати королем?

— Нi. Але може спровокувати вiйну мiж Домом Свiтла i Домом Iзраїлевим. Цар Давид прямо звинуватив у доччинiй смертi Амадiса. I не без вагомих пiдстав — бо тiльки Амадiс має доступ до уранових рудникiв у Царствi Свiтла; вiн один мiг органiзувати цей замах.

— Але з якою метою?

— Щоб усунути єдину перешкоду до його примирення з Брендоном. Стан Рахiлi мiг зруйнувати всi домовленостi.

— Її стан?

— Виявляється, вона була вагiтна. Чекала дитину, сина. Тобто — наступника престолу. За цих обставин Рахiль могла зажадати передачi влади своєму синовi i впровадження регентства. У Домi Свiтла знову почався б розбрат.

— Гадаєш, що Амадiс убив свою дружину й дитину?

Я встала, пройшлася кiмнатою й зупинилася бiля письмового столу Моргана.

— Я дуже упереджена проти Амадiса i вважаю його здатним на будь-яку ницiсть. А якщо бути об’єктивним... Навiть в очах найбезстороннiшого суддi Амадiс буде головним пiдозрюваним. Мало того, що вiн єдиний мiг роздобути в Царствi Свiтла необхiдну кiлькiсть урану. Ще бiльш пiдозрiлою видається та обставина, що нi Рахiль, нi її супутники не вiдчули нiякого негаразду — а всi чаклуни й вiдьми, що зросли в Домах Володарiв, перед входом у Тунель перевiряють себе та своїх супутникiв на радiоактивнiсть. Це навiть не звичка, а вироблений змалку рефлекс.

— Тодi уран був захований у свинцевий контейнер, — припустив Морган. — Або на нього були накладенi спецiальнi чари.

— Контейнер вiдпадає, — сказала я. — Тим бiльше свинцевий. Iнша рiч — чари, що тимчасово перетворили б радiоактивнi ядра на стiйкi; а це ще один доказ проти Амадiса. Такi чари в принципi не можуть бути сконструйованi за допомогою Формотворчих, тут потрiбнi фундаментальнiшi прояви сил — Янь, Iнь чи Образ Джерела. Амадiс же, як верховний жрець Мiтри, має опосередкований зв’язок з Порядком i спроможний створити необхiдне закляття. Цар Давид у вiдозвi до народу Iзраїлю особливо наголосив на цьому. Також вiн натякнув, що Амадiс, можливо, дiяв не самочинно, а заручився пiдтримкою Артура та Брендона.

— Отже, буде вiйна?

— Боюся, що так. Цар Давид людина миролюбна, але вибору вiн не має. Цього вимагають звичаї предкiв: кревна помста — справа державної ваги, священний обов’язок.

— Паскудно, — резюмував Морган. — Наш архiєпископ буде засмучений. Вiн так мрiяв вiдвiдати iстинну батькiвщину Спасителя.

— Доведеться зачекати, — сказала я. — Iзраїльтяни i в мирний час не дуже радi прочанам. Усi вони, за винятком невеликої секти месiанських юдеїв, вважають Iсуса самозванцем i зрадником свого народу... Мiж iншим, тобi не здається, що монсеньйор Корун МакКон уже готовий прийняти Причастя „за високою майстернiстю”? Перед своїм вiдбуттям Артур запропонував менi протестувати групу напiвкровок i виявити в архiєпископа „особливi дарування”.

— Чудова iдея, — пiдтримав Морган. — Гадаю, настав час розвiнчати мiф про вроджену неповноцiннiсть напiвкровок. В дитинствi мене й самого дiставали однолiтки з чистокровних родин. А згодом я втер усiм носа.

Я взяла зi стола складений навпiл аркуш.

— Це твої кандидатури на „високу майстернiсть”?

— Так.