TextBook — Цинiзм тобi не личить, Брендоне. Ти дуже добрий, гарний, порядний, i я люблю тебе... як друга та брата. Навiть Джерело не змусило мене покохати тебе як чоловiка. Вибач.
Брендон зiтхнув:
— Не варто вибачатися, Дано. Може, це й на краще. Боюсь, я не змiг би вiдповiсти тобi взаємнiстю, i те, що Джерело не вплинуло на твої почуття, для всiх нас велике благо.
Дано повернулася до мене, i я знову обiйняв її.
— Я буду з тобою, Артуре, — палко мовила вона. — Я не вiддам тебе Дейдрi.
Ми знову поцiлувалися на очах у Брендона. Брат не витримав i вiдвернувся.
— То що будемо робити? — глухо запитав вiн. — Як пояснимо рiдним, що по дорозi я втратив жiнку? Вiрнiше, що вона пiшла вiд мене до мого брата.
Так ми i стояли, розгублено дивлячись один на одного. Дана, зарившись лицем на моїх грудях, тихо схлипувала.
— Артуре, я маю сказати тобi щось важливе. Дуже важливе.
— Що?
— Я... У мене... О боги! Невже?..
— Ти вагiтна?
— Н-нi... Правда нi.
— То що ж?
Дана трохи помовчала, потiм вiдповiла:
— Не зараз, пiзнiше. Я ще не готова. Це зачека... — Вона замовкла на пiвсловi, вiдсахнулась вiд мене й викликала Образ Джерела. Ми з Брендоном вчинили так само.
Просторовий континуум поблизу нас викривився, в ньому утворився розрив, з якого вийшла струнка золотоволоса жiнка, Снiгова Королева...
— Бронвен! — вигукнув я. — Що ти тут робиш?
— Йшла за вами, — вiдповiла вона. — Але не з цiкавостi, а через цю дурепу. — Бронвен вказала на Дану. — Вона сама не вiдає, що творить. Я до останнього сподiвалася, що вона передумає, зiзнається вам.
— У чому? — запитав Брендон.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Син сутінків і світла» автора Авраменко О.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „частина четверта ХАЗЯЙКА ДЖЕРЕЛА“ на сторінці 7. Приємного читання.