Розділ «частина третя ЖЕРТВИ ДЖЕРЕЛА»

Бренда поклала руку менi на плече. Її волошковi очi дивилися на мене зi спiвчуттям.

— Не карайся, Артуре. Так склалося, i тут ти нiчого не вдiєш. Я певна, що Брендон усе зрозумiє — якщо не зразу, то згодом, коли настане його черга.

Я щосили ляснув кулаком по парапету.

— Ну, навiщо Джерелу цi сексуальнi iгри? Навiщо воно знущається з нас?

— Заради нас же самих, — вiдповiла Бренда. — Щоб ми залишалися людьми.

Я запитливо глянув на неї:

— Про що ти кажеш?

— Джерело не просто грає з нами, не просто знущається. Цим воно впроваджує для адептiв певнi правила i примушує дотримуватись їх. Якби ми, здобуваючи владу над первинними силами свiтобудови, не вiддавали нiчого навзамiн, то рано чи пiзно втратили б усякий зв’язок з людьми. В мiру опанування своєї могутностi, ми поступово позбувалися б людяностi, свiдомо вiдмовляючись вiд того, що, на нашу думку, заважає нам стати сильнiшими. Почалося б це з незначних дрiбниць, а закiнчилося б перетворенням на небезпечних чудовиськ.

— I ти думаєш, що моє... почуття до Дани завадить менi перетворитися на чудовисько?

— Я на це сподiваюся, — сказала Бренда. — Сподiваюся, що за будь-яких обставин ти не захочеш вихолощувати свою людянiсть, щоб не стати чужим для Дани... а також для Дейдри. Саме завдяки жорстокостi Джерела i ти, i я, i Бронвен з Колiном, а тепер i Брендон з Даною, — усi ми мiцно зв’язанi з рештою людей.

— Це встановлений факт? — запитав я. — Чи лише твої припущення?

— Гаразд, розгляньмо факти, — запропонувала сестра. — Перший з них: для здобуття Сили необхiдний контакт з iншою людиною, бажано протилежної статi. Другий факт: Джерело вiдмовляється визнавати контакт зi своїм адептом. Iз цих двох фактiв випливає третiй факт: хоч до яких хитрощiв не вдавайся, але кожен адепт, прямо чи опосередковано, буде зв’язаний зi звичайною людиною — або простим смертним, або чаклуном, що не володiє Силою.

Я знизав плечима:

— Ну то й що? Це аж нiяк не означає, що такi зв’язки призначеннi для стримування адептiв. Ти, сестричко, видаєш трактування факту за сам факт. До того ж твоя теорiя дуже хистка. Припустiмо, що Провiдник адепта помирає — адже всi люди смертнi, навiть чаклуни. Тодi цей адепт автоматично втратить зв’язок з рештою людства, i вже нiщо не завадить йому перетворитися на небезпечне чудовисько.

— Влучне зауваження, — погодилася Бренда. — I я вже маю на нього вiдповiдь. Пiсля нашої нiчної розмови я нiяк не могла заснути, все думала про скриньку Пандори, про те, що станеться, коли хтось iз нас збожеволiє i зважиться вбити свого Провiдника. Зрештою я взяла ноутбук, подалася в Безчасiв’я i провела серiю рiзних тестiв. Менi вдалося встановити ще один важливий факт: коли адепт викликає Образ, Джерело перевiряє наявнiсть у нього Провiдника. Якщо такий є — один або кiлька, — то все гаразд. Але якщо Джерело не знайде в адепта жодного живого Провiдника, то негайно вб’є його.

Я приголомшено втупився в сестру:

— Ти серйозно?

— Цiлком. Я перевiрила з десяток разiв. Все точно, нiякої помилки.

Не думаю, що комусь приємно було б дiзнатися, що його життя прямо залежить вiд iнших, хай навiть близьких i рiдних йому людей. Менi стало лячно на думку про те, що якби з Даною сталося нещастя, я б загинув пiсля першого ж виклику Образа... А наступної митi мене вразила iнша думка: i це було б правильно — бо без Дани моє життя втратило б сенс...

— Так, безумовно, — сказав я. — Джерело контролює нас. Але це кепський, неправильний контроль.