Розділ «частина третя ЖЕРТВИ ДЖЕРЕЛА»

— Помовч, будь ласка. Ти не розумiєш мене... поки не розумiєш. Та це нiчого, я зачекаю. Колись ти вiдповiси на моє кохання — якщо не з любовi, то з розумiння i спiвчуття.

— Жалiсть принизлива, Бронвен, — м’яко промовив я.

— Я кажу не про жалiсть, а про розумiння. Про те саме розумiння, що невдовзi прийде до тебе. Тодi ти зрозумiєш мої почуття i поспiвчуваєш менi. Не пожалiєш — а саме поспiвчуваєш.

З цими словами вона розвернулася й пiшла вгору по схилу пагорба.

— Бронвен! — гукнув я.

Вона зупинилась i озирнулася:

— Що?

— Як там Емрiс i Ерiксон?

Кiлька секунд Бронвен мовчала, потiм вiдповiла:

— Емрiс мiй брат, i я дбаю про нього. А для Ерiксона вже почалося пекло за життя. Я саме збираюся подивитись на його страждання. Хочеш зi мною?

Я заперечно похитав головою.

— А дарма, — сказала Бронвен. — Я оселила його у свiтi, де кожен наступний день схожий на попереднiй, де небо весь час похмуре, а сонце нiколи не визирає з-за хмар. Ерiксон не вiдчуває нi голоду, нi спраги — їжi й питва в нього вдосталь. Але немає людей, з якими мiг би спiлкуватися, i немає хлопчикiв для його мерзенних забав. До нього приходжу лише я — приблизно раз на рiк за його власним часом. У тому свiтi час минає набагато швидше, нiж у нас, Ерiксон поступово старiє, а я щораз з’являюся перед ним така ж молода.

Бронвен пiшла далi до вершини пагорба.

„Оце так, — подумав я, дивлячись їй услiд. — Винахiдливе дiвча! У своєму вiцi додумалася до такої витонченої помсти...”

Я розлiгся на травi i блаженно розслабився, але сон нiяк не йшов до мене. Я думав про обiцянку Бронвен, що дуже скоро зрозумiю її, i це не давало менi спокою. Адже вона слiв на вiтер не кидає...

Я думав про Колiна, що поступився менi короною й пiшов у невiдомiсть, можливо, тримаючи на мене зло...

Я думав про Моргана i Дейдру, чиїми стараннями став королем...

Я думав про Дану, яка, напевно, була ображена на мене. Бо це з моєї вини вона не стане королевою...

Я думав про мою мiсiю засновника нового Дому, i думав про те, як його назвати — Домом Джерела, Домом Авалона, або ж, без зайвої скромностi, Домом Артура. Перебираючи рiзнi варiанти назви, я врештi заснув...

Роздiл 26