Розділ «частина третя ЖЕРТВИ ДЖЕРЕЛА»

— А я вже встановила контакт, — похвасталася Бренда. — Через Сапфiр. Виявляється, це раз плюнути.

Поки Брендон i Пенелопа зосереджено проробляли „це раз плюнути”, сестра поцiкавилася:

— А де вiзьмемо коней? Поцупимо в тутешнiх циганiв?

— Та нi, обiйдемося без конокрадства. Вчора я зв’язувався з Морганом Фергюсоном i попросив його подбати про транспорт. — Я дiстав з кишенi дзеркальце й зосередився. — Зараз побалакаю з ним.

Поверхня дзеркальця вкрилася дрiбними брижами, потiм воно стало матовим i проказало Моргановим голосом:

— Кевiн? Ну, нарештi!

Туман розсiявся, i я побачив Фергюсона. За його плечима була висока спинка шкiряного крiсла, а в верхньому правому кутку дзеркальця виднiвся край якогось портрета.

— Як справи? — запитав Морган. — Вже повернувся?

— Так. Зараз я в Лохланi.

— Чому так далеко?

— Бо так треба. Я вже казав, що зi мною будуть родичi, брат i двi сестри. — (Ще коли ми готувалися в дорогу, я вирiшив видавати Пенелопу за свою сестру. Було б дуже важко пояснити людям, звiдки в мене з’явилася доросла дочка; а крiм того, я ще не був готовий розповiсти Дейдрi про Дiану...) — Поки вони втрьох поживуть у моїх володiннях, а тим часом ми вирiшимо, як їх представити в Авалонi.

— Тут нiчого вирiшувати, — знизав плечима Морган. — Представимо як є — брат i сестри. Люди вже знають, що ти знайшов рiдню.

— Он як! — здивовано мовив я i наблизив дзеркальце до своїх очей, збiльшуючи кут огляду. Здогад, що промайнув у моїй головi, виявився вiрним: Морган сидiв у Колiновiм крiслi, а над ним висiв портрет Дейдри з букетом волошок у руках. — Друже! Що ти робиш у королiвському кабiнетi?

Морган силувано посмiхнувся:

— Зараз це кабiнет регента королiвства. I я перебуваю в ньому за своєю новою посадою.

Я аж вирячився:

— Що?! Невже Колiн..?

— Нi, не вмер. Просто зрiкся престолу i зник у невiдомому напрямку.

Роззявивши рота, я кiлька секунд перетравлював цю звiстку. А коли трохи оговтався, менi раптом спало на думку, що тепер мiж мною та престолом бiльше не стоїть мiй друг Колiн, а нового короля, хто б ним не став, я зможу потiснити без зайвих докорiв сумлiння. Зрештою, я майбутнiй чоловiк Дейдри, єдиної доньки короля Брiана; до того ж, мiй прадiд був законним правителем Логрiсу...

— Коли це сталося? — запитав я.