Розділ «частина третя ЖЕРТВИ ДЖЕРЕЛА»

Бренда всмiхнулася:

— Йому снилася Дана, а Морган недоречно втрутився.

— Ага... То ви бачите однаковi сни?

— Iнодi. Коли сниться щось приємне... або паскудне.

Я набрався смiливостi й запитав:

— А твоє замiжжя яким було сном — приємним чи кошмарним? Чому Брендон пиячив i накачувався транквiлiзаторами?

Бренда закусила губу. На її обличчi з’явився стражденний вираз — i я миттю згадав, що такий самий вираз бачив у Брендона, коли вiн мимохiдь згадав про сестриного чоловiка.

— Не зараз, Артуре. Поговоримо iншим разом.

— Але поговоримо, — наполягав я.

— Обов’язково, — пообiцяла вона. — Але згодом.

— Домовилися. Що ти думаєш про Моргана?

— Я згодна з тобою: вiн замислив пробратися до Джерела. Пiд час коронування пильнуватиму його. В разi чого — зупиню.

— От i добре. А ще треба подумати, де б надiйно сховати каменi. Морган тiльки перша ластiвка, а в мiру становлення Дому число охочих опанувати Силу зростатиме в геометричнiй прогресiї.

Бренда в задумi наморщила чоло.

— Я вже аналiзувала ситуацiю, Артуре. Висновок невтiшний: для охорони Джерела треба мати принаймнi одного адепта на кожну тисячу звичайних чаклунiв. Боюся, ми вiдкриваємо скриньку Пандори.

— Вона уже вiдкрита. I не нами, а Колiном з Бронвен. Назад шляху немає, починається нова ера.

— Або настає кiнець усьому, — похмуро зауважила Бренда. — Може, так i загинули прадавнi чаклунськi цивiлiзацiї — здобувши Силу Джерела.

— Можливо, — не став заперечувати я. — Та це ще не привiд для вiдчаю. Будемо сподiватися, що ми розумнiшi за наших попередникiв. — Я знову позiхнув. — Добранiч, сестричко. Я вже засинаю.

— Гарних снiв, брате, — сказала Бренда i перервала зв’язок.

Я негайно викликав Образ Джерела i дав йому вiдповiдну команду. Опинившись пiд мiнливим небом Безчасiв’я, я бебехнувся долiлиць у лiлову траву i вiдразу ж поринув у таке жадане забуття. Остання моя думка була про Дейдру — я не хотiв знову прокинутися в її лiжку.