Розділ «частина третя ЖЕРТВИ ДЖЕРЕЛА»

— Ви постiйно чуєте думки один одного?

Вiд цього припущення Бренда пощулилася.

— На щастя, нi. Зазвичай ми контактуємо на рiвнi емоцiй. Але й це, повiр, нестерпно.

— Охоче вiрю, — кивнула Бронвен. Вона ненадовго задумалася, потiм сказала: — Ну, що ж, Брендо. Раз ти Артурова сестра, я не чинитиму тобi перешкод. Ходiмо до Джерела.

З цими словами вона повернулася до нас спиною i покрокувала вниз по протилежному схилу пагорба. Ми з Брендою пiшли слiдом.

„Артуре, — подумки озвалася сестра. — Що ви там говорили про наслiдки контакту?”

„Ну... словом, виникає взаємний фiзичний потяг. Слава богу, ритуал улаштований так, що виключає можливiсть гомосексуальних зв’язкiв”.

„Тебе вабить до Бронвен?”

„Вже нi. Чари розвiялися”.

Я вiдчув, як Бренда вагається.

„Даруй за нескромнiсть... Мiж вами щось було?”

„Нiчого. Але Бронвен у цьому не завинила. Менi вдалося вгамувати свої гормони”.

„А як з Даною?”

Моє обличчя обдало жаром.

„Я не...” — Моя незакiнчена думка супроводжувалася обертонами вищого порядку, у яких були присутнi жага й сором, нiжнiсть i каяття...

„Це твоя плата за Силу, — спiвчутливо сказала Бренда. — Добре, що менi не доведеться платити таку цiну”.

„Певна цього?”

„На всi сто. Я не сприймаю Брендона як чоловiка, а вiн не сприймає мене як жiнку. Ми вiдчуваємо одне одного як продовження власного єства. I, вiдповiдно, я екстраполюю свою жiночу сутнiсть на нього, а вiн свою чоловiчу — на мене”.

„Тобто, для тебе вiн радше сестра, анiж брат?”

„До якоїсь мiри... але не цiлком. Все-таки Брендон чоловiк, а я жiнка. Ця наша роздвоєнiсть, це шизоїдне сприйняття одне одного часом доводить нас до сказу. Iнодi таке буває...” — Вона замовкла.