Розділ «частина перша ШЛЯХ ДО ДЖЕРЕЛА»

Вона задирливо i водночас погордливо всмiхнулася:

— Ти ще хочеш моєї смертi, Кевiне-Артуре?

— Юпiтере-Громовержцю, побий мене блискавкою! — вилаявся я рiдною мовою моєї матерi. — То ти Хазяйка Джерела?

— Так. Вiднедавна. Вiд часу коронування Колiна.

— А що сталося з колишньою Хазяйкою?

— Я вбила її. — Яснi очi Бронвен потьмянiли вiд гнiву. — Утопила це стерво в Джерелi. Її спалила Споконвiчна Сила.

— Неймовiрно! — сказав я, поклавши до пiхв Ескалiбур. — I як тобi вдалося?

— Та за iграшки! Колишня Хазяйка була геть слабка, майже безпомiчна. — Бронвен презирливо пирхнула. — Очевидячки, дуже потребувала людської жертви.

— Ти й це знаєш?

— Я все знаю. Колишня Хазяйка стояла i за замахом на Дейдру, i за смертю дядька Брiана. Коли викрадення не вдалося, вона вирiшила зробити королем Емрiса, щоб той сам принiс їй жертву. Ерiксон отримав вiд неї формулу зомбувального закляття...

— Ого! — сказав я. — Вбивця короля був зомбi?

— Атож. Цей бiдолаха нiчим не завинив перед Короною. Як, власне, i його родичi — їм не перепало жодного шеляга вiд ворогiв держави.

Я подивився на Бронвен з повагою:

— Тепер я знаю, хто допомiг їм утекти з в’язницi.

Вона ствердно кивнула:

— Зараз вони в безпецi i на життя не скаржаться, хiба що iнодi сумують за батькiвщиною. Я не могла допустити, щоб безневиннi люди згнили в темницi за чужi грiхи.

— А як щодо винних?

— Хазяйка мертва, Ерiксон кари не уникне, а Емрiс мiй брат.

Я не став сперечатися з Бронвен. На вiдмiну вiд Кевiна, Артур добре знав, що таке тиранiя родинних уз. Навiть до брата Александра я мав певнi сентиментальнi почуття, хоча й ненавидiв його всiма фiбрами душi.

— Добре. Облишмо Емрiса... на якийсь час. Зараз у мене важливiшi справи. Передовсiм я хочу побачити Джерело. Його Образ, що носить у собi Колiн, дуже заiнтригував мене.