Розділ «частина перша ШЛЯХ ДО ДЖЕРЕЛА»

Морган i Дана вражено зойкнули, дивлячись поверх Колiнової голови. Сам Кевiн нiчого не побачив, але при цьому вiдчув надзвичайне хвилювання. Iнша частина його „я”, що ховалась у ньому, на якусь мить прокинулася. Оцiнивши ситуацiю, вона знову заснула — певнiше, задрiмала в очiкуваннi слушного моменту. Несвiдомо Кевiн уже був готовий до найрiшучiших дiй...

— Гаразд, друзi, — сказав Колiн. — Поки досить. Вернiмося до наших справ. Отже, ви не знайшли Ерiксона?

— Нi, — похитав головою Морган. — Його наче корова язиком злизала. I Бронвен десь запропастилася.

Колiн кивнув:

— Я весь вечiр пробував зв’язатися з нею. I з Ерiксоном також. Вони не вiдповiдають — чи то не можуть, чи то не хочуть. Пiдозрюю, що Ерiксон не може, а Бронвен не хоче. Мабуть, вона зрозумiла, що пiсля розмови з королем Гендрiком я накажу заарештувати барона, тому вирiшила сховати його для власної помсти.

— Вона сховала його вiд мене, — зауважив Кевiн.

— I вiд тебе, — не став заперечувати Колiн. — Але причиною всьому була моя зустрiч з Гендрiком. Тому Бронвен i розповiла тобi про Ерiксона — бо вже знала, що його от-от викриють.

— Барон був готiйським шпигуном? — запитав Морган.

— Не зовсiм так. Просто вiн зробив одну послугу покiйному королю Аларiку — допомiг його шпигунам викрасти Дейдру.

— От холера! — вигукнув Кевiн. — I тут без нього не обiйшлося!

— Гендрiк цiлком вiдмежувався вiд учинкiв свого дiда, — продовжував Колiн. — Вiн сказав, що король Аларiк геть з’їхав з глузду через оцi штуки.

Колiн дiстав iз бiчної кишенi камзола чотири каменi й поклав їх перед собою на стiл. Три з них — червоний, синiй i фiолетовий — були в оправi, на золотих ланцюжках. Четвертий був великий неоправлений алмаз.

Кевiн, Дана i Морган подалися вперед.

— Невже? — здивовано промовив Фергюсон. — Вони дуже схожi на Знаки Стихiй. Це не пiдробка?

— Нi, справжнi Знаки. Ще один комплект. Король Гендрiк вiддав менi цi камiнцi з великою полегкiстю. Вiн дуже хотiв спекатися їх.

Морган примружив своє котяче око й уважно оглянув каменi.

— I що це значить? Аларiк теж мав Силу Джерела?

— На щастя, нi. Цьому завадив наш друг МакШон, коли врятував Дейдру вiд викрадачiв.

По його тону Кевiн здогадався, що Колiн чув i iншу версiю тих подiй. Знiяковiвши, вiн вiдвiв погляд i квапливо запитав:

— А до чого тут Дейдра?