Розділ 4 Дилеми

О дев’ятій годині тридцять другій хвилині за середньосонячним часом у диспетчерській фобоській станції ТФ-зв’язку, підпорядкованій розпізнавальній мережі УАРС, пролунав вимогливий гудок: станцію викликала обсерваторія “Полюс”, розташована за десять астрономічних одиниць від Сонця, над полюсом екліптики. Автомати обсерваторії зафіксували в напрямку Альфи Трикутника спалах світла незвичайного спектра, і завідувач обсерваторії попросив звірити свої спостереження із спостереженнями обсерваторій системи СПАС сонячного поясу.

Старший диспетчер перезирнувся з операторами і зафіксував час: таймфаг доносить вісті практично миттєво, спалах же світла мав досягти орбіти Марса лише через тринадцять хвилин.

— “Полюс”, повторіть інформацію і дайте точні координати спалаху, — наполягав диспетчер. — Що вас непокоїть? І чому для перевірки вам знадобилася система СПАС?

Обсерваторія мовчала. Двічі, й тричі, й уп’яте повторив виклик оператор, однак відповіді так і не було.

— Дивина! — губився в здогадах диспетчер, колишній працівник аварійного патруля. — Чого б йому мовчати? І чого б йому взагалі зчиняти тривогу? Що він там побачив у сузір’ї Трикутника? Доведеться потурбувати декого з давніх знайомих, не подобається мені все це…

І він зв’язався з відділом УАРС на Землі.

Станіслав збирався лягати спати, коли пролунав сигнал виклику. Віконце універсального годинника, заховане в товщу стіни, показало дев’яту годину тридцять сім хвилин за середньосонячним часом, на Сахаліні ж, де жила родина Томахів, наставала дванадцята ночі.

“Гнат ще сидить на СПАСі, — подумалося Станіславу. — Нічого, думаю, це йому буде корисно… Хто ж дзвонить?”

Поглянувши на дружину — чи не прокинулась? — він пройшов у іншу кімнату й увімкнув віом.

— Слухаю.

Знудьгувавшись од чекання, молодий диспетчер стрепенувся й одним подихом випалив:

— Вибачте, Станіславе, щойно одержано повідомлення з Фобоса. Обсерваторія “Полюс” зафіксувала яскравий спалах з незвичайним спектром у квадраті Трикутника з галактичними координатами: плюс двадцять три сорок сім, мінус дев’ятнадцять тридцять дев’ять. Але більше на виклики не відповідає.

— Сигнал SOS?

— Ні, диспетчер фобоської станції сигналу тривоги не приймав.

— Тоді чому ви звертаєтесь до мене? Є відділ контролю…

— Диспетчер просив знайти вас особисто.

— Он як? — Томах зметнув брови. — Хто ж цей диспетчер?

— Станіслав Грєхов.

— Грєхов? — Томах замислився, очі його посуворішали. — Цікаво… А що СПАСи?

— Планетарні й станції простору всіх поясів “відчувають вакуум”.