Розділ «ГНАТ РОМАШИН»

— Добре, — сказав я. — Лечу до Пскова. Карабін не знайшли?

— Поки що ні, - Лапарра поглянув на заступника, і той сказав:

— Шукаємо. Встановили контроль за боєзапасом до “дракона”. Між іншим, сьогодні рано-вранці хтось намагався проникнути у сейфи Інституту Дальрозвідки.

Я згадав загадкового відвідувача, що силкувався на якийсь час вивести мене з ладу, і мені стало не по собі. В погляді Первицького явно прочитувалися докір і співчуття: він, певне, не міг змиритися з тим, що такої необачності з карабіном припустився досить досвідчений інспектор-офіціал. Я раптом зрозумів, що обидва мої безпосередні начальники тепер змушені виправляти чужі промахи. Мої промахи!

— Йди, — сказав Лапарра. — Стрілець нікуди не подінеться. Коли він тямущий, то стріляти більше не буде. Друга спроба вистрілити — це кінець його свободі. — Ян злегка всміхнувся. — Допетрав, як він потрапив у будинок?

— Елементарно — через вікно. Влітку вони у нас не зачиняються.

— Як же ти міг забути про карабін? На якого біса він тобі знадобився вдома?.. Міг би повправлятися в тирі… Гаразд, іди. “Дракона” ми відшукаємо, не підведи в головному.

Уже на порозі мене погукав Первицький:

— Гнате, зачекай.

Я обернувся.

Анатолій дивився на Лапарру, а той — на мене, і було в їхньому мовчанні таке, від чого мені знову стало не по собі.

— Що це з вами? — здивувався я. — Ніби боїтеся зізнатися у власних гріхах. Чи сталося щось іще?

— Поки що ні, - пробурмотів Лапарра. — Але може з’ясуватися, що до аварії під Псковом була причетна людина…

— Не так, — м’яко поправив Первицький. — Може трапитися, що напередодні аварії і під час неї там бачили…

— Зо Лі, - з іронією вставив я.

Ян зітхнув, перестав свердлити мене поглядом і недвозначно мотнув головою:

— Я думав, ти справді здогадуєшся… Коротше, цілком могло бути, що біля атмосферного заводу перед аварією крутився саме Зо Лі. Так ось, ця людина небезпечна! Висновки зроби сам.

Я кивнув і вийшов. У голові стояв туман, породжений не багатством відомостей, а багатством недомовок і тим значенням, яке вкладали в них мої шановані начальники. Втім, Це було мені знайоме, батько не раз допомагав мені розв’язувати логічні задачі як у школі, так і в житті саме таким шляхом.

До Пскова я дістався о четвертій дня. Смугастий швидколіт технічної служби УАРС швидко доставив мене до місця події.

Атмосферний завод — це кругла платформа Діаметром близько сотні метрів, накрита решітчастим куполом, з отворів якого звисали десятки “мацаків”: шланги, труби і стволи апаратури. Платформа вільно плаває у повітрі й служить для підтримання стабільного складу повітря тропосфери та озонного шару стратосфери. Маршрути таких заводів накреслюються, розраховуються заздалегідь, і автомати ведуть їх туди, куди накажуть люди.