Цю пісню співали у мордовських таборах наші славні діди-дисиденти, трохи переробивши текст Тичини. Вони передали нам його зі словами: «Колись лінію фронту тримали ми. Тепер настає ваша черга!» Дякуємо й обіцяємо бути гідними тої справи, за яку наклали своїм життям мільйони українських патріотів.
Орест співає під гітару:
Я єсть народ, якого правди сила
Ніким звойована ще не була.
Яка біда, яка чума мене косила,
А правда знов-таки і знову розцвіла.
Щоб жить, ні в кого права не питаюсь,
Щоб жить, я всі кайдани розірву,
І знов я стверджуюсь, і знов я утверждаюсь,
Бо яже ж знов-таки і знов-таки живу.
Московіє, мене ти розпинала,
Вбивала як моїх дочок, й синів,
І як залізо, хліб і вугіль крала,
О, як твій дух, о, як твій дух осатанів.
Сини мої, герої-українці,
Я буду вас на подвиг прославлять,
Ідіть батькам на допомогу й жінці,
Дітей з неволі поспішіте визволять.
По українських нивах, нивах по російських,
По білоруських нивах, я прошу, молю,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Розрив. Як я став «націонал-фашистом», покинув дружину та сімох дітей » автора Мухарський А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Відділення друге «Сувора українізація»“ на сторінці 63. Приємного читання.