Розділ «ЧАСТИНА ПЕРША»

— Є, — відповідаю крізь зуби. — Чемпіон із кара-дзюдо.

— Брешеш! — Громило сміється. Зблискують окуляри й зуби.

Його рука проводить по моїй спині. Я відстрибую.

— Облиш, — каже його напарник. — Шеф приб’є.

— Ой, та я тебе прошу… Шеф навіть не дізнається.

Цієї миті повертається той, що йшов попереду. Кладе на землю перед Євою плаский портфель. Відчиняє. Витягає манжету. Єва закачує лівий рукав. Її тіпає.

Манжета охоплює Євину руку вище ліктя.

У цю хвилину я ні про що не думаю, навіть про громила за спиною. Я дивлюся на Єву. Портфель тихо гуде. Єва глибоко зітхає, напружується, по її обличчю розпливається посмішка… Ну от. Нарешті. Ми змогли, ми зробили, нарешті!

Яскраве світло заливає подвір’я — покинуті коробки, каністри, трьох громил із портфелем і нас із Євою.

— Стійте, де стоїте. Енергетичний контроль.

У мене відбирає ноги.

Громила й не думають «стояти на місці». Однаковим рухом лізуть за пазуху… Що у них там — розрядники? Самостріли?!

Єва підстрибує і, волочачи за собою портфель, кидається в тінь. Я за нею. Чомусь найважливішим мені здається зняти з Єви манжету — а потім хай доводять, що ми причетні до оборудки, може, ми просто тут проходили…

Ох, нічого вони не доводитимуть. На тих, кого підозрюють в операціях з енергією, не поширюються звичайні закони. А нас упіймали на гарячому!

Я озираюся через плече…

І бачу.

Контролер чомусь сам. Громила кидаються на нього з трьох боків — їм нема чого втрачати. Один розкручує над головою ланцюг. У другого самостріл, у третього розрядник. Я розумію, що треба тікати негайно, але не можу зрушити з місця.

Минає, певно, ціла мить.

Контролер відштовхується від землі. Правою ногою б’є в груди супротивника з самострілом. Громило падає. Контролер гвинтом провертається у повітрі, його ліва нога знаходить щелепу другого нападника. Той валиться, випускаючи зброю. Третій громило стріляє розрядником — я бачу тонку блакитну дугу. 1 одразу ж їй назустріч вилітає жмуток неймовірно потужного розряду — синя петля. Летять іскри. Різко пахне смаленим.

Громило падає, не зронивши ані звуку, і більше не ворушиться. Той, що дістав ногою в щелепу, також лежить непорушно. Зате інший підносить самостріл…