Досить бути провінцією

- Ну, хочеш я тобі прочитаю "Оду радості" Шіллера мовою оригіналу?

- Іди ти зі своїм Шіллером і його радістю в оригіналі знаєш куди? Та піднімись з колін, говорю...

- Ну, хочеш... хочеш, я тобі віршика подарую?

- Н... н... н... - та раптом сержантові спала на думку якась ідея. - Якого віршика?

-А отакого, - Вася мершій став на ноги і, широко розмахуючи руками, почав декламувати вірш, який він ше вчора написав на честь чарівної Оксани і який за інших обставин він не наважився б прочитати навіть під загрозою катувань. Та зараз драматичність ситуаиії лише додавала його голосові пафосу. Звичайно честолюбний автор подарував мені ией текст з наївною вірою, шо його публікація вкриє його невмирушою славою і рознесе його ім'я по всьому нашому місту. Не можу обманути налій останнього. Проте, Васю, якшо раптом мої дії призведуть до результату цілком протилежного очікуваному, я вмиваю руки. Я зробив так, як ти просив. Судіть, отже, самі:

ЛИШ ЇЙ ОДНІЙ

0 чорнобривая аівчино,

Ти - сония блиск й небес блакить,

З якої страшної причини,

Мені твій сміх вві сні бринить.

Приспів:

Окса... Оксано... Оксамит...

Зійшовсь на тобі клином світ,

Тобі Оксано... Оксамит...

Зі степів Аариівки привіт.

З якої страшної причини

1 в лень, і в ніч я аж горю,

/, мов закляття, шохвилини Собі піл носа я бубню.

Приспів.

Чому твої вуста червоні