Досить бути провінцією

Закінчивши свою думку, Герцог знову відкинувся на спинку крісла і, мимоволі зустрівшись очима з Клестілем, прочитав у них німу згоду:

- Мені, здається, - чемно зауважив у наступний момент австрієць, - до думки такого авторитетного члена нашого клубу, як пан Герцог, варто прислухатися.

иі слова, вочевидь, були призначені для всього товариства, шо геть зовсім принишкло і в напруженні спостерігало за иим німеиько-слов'янським діалогом. Пан Клестіль тим часом, повернувшись обличчям до Кучми, вів далі:

- До того ж в мене виникло враження, шо пан Кучма не має повної інформації про увесь обсяг правових й економічних питань, вирішення яких вимагає асоційоване членство, - повернувшись до Квасневського і люб'язно посміхнувшись, Клестіль додав, - пан Квасневський як глава держави, шо вже має такий статус, міг би пана Кучму з иього приводу проінформувати.

З двох вшент розбитих германцями братів-слов'ян першим оговтався більш бувалий Кучма:

- Я вже мав з паном Президентом Польші розмову з иього приводу, - почав він, ледь приховуючи роздратування.

Від такого вступу обличчя Квасневського виражало ше більше невдоволення: тепер його попереднє тет-а-тет з Кучмою з питання кордонів ставало секретом Полішинеля.

- І я згідний з Президентами Німеччини й Австрії, шо трудноші в цьому напрямі справді існують, - ніби нічого не зауважуючи, вів далі Кучма,

- однак, враховуючи величезну заиікавленість у відкритих кордонах з боку країн, як Західної, так і Східної Європи, Україна сподівається мінімум на правову та консультаиійну допомогу з боку Заходу.

В ию мить погляд Квасневського, шо буквально ковзав по обличчях трьох його співрозмовників, які, здається, монополізували застільну дискусію, завмер на широкому обличчі Гериога. Лиш дуже досвідчене око змогло б зауважити за спокійними, немов море під час штилю, рисами польського Президента прояви глибокого внутрішнього напруження.

- Наскільки мені відомо, - розпочав Гериог, -бюджет Європейського Союзу і так надто переобтяжений витратами на пріоритетні напрями, зумовлені безпосереднім розширенням ЄС на схід, шо робить допомогу в будь-якому обсязі, вишому за названу паном Кучмою, практично неможливою. В той же час у мене існує підозра, шо иього мінімуму для досягнення поставлених і задекларованих українською стороною шлей буде недостатньо...

Гериог зробив паузу. Його брови стулилися, а нордичний ніс ніби став ше пряміший. Здавалося, він хоче доповнити иі слова якимось ше жорсткішим коментарем. Та тут у їх традииійну дуель втрутився угорець:

- Шановні колеги, - кругленьке, улесливо-усміхнене обличчя Президента Угоршини Арпада Гьониа, з якого навсібіч блишали хитро примружені очі, визирнуло до присутніх, немов ясне сонечко з-під грозових хмар. - Шановні колеги. Мені здається, шо ані українська, ані жодна інша сторона не заиікавлена заводити нашу розмову в глухий кут через неврахування або нерозуміння реалій існуючого становиша. Проблема, якої так побоюються мої колеги, може виникнути лише через кілька років. А за той час реалії можуть змінитися. Ао того ж асоиійоване членство в євроструктурах є далеко не єдиним способом збереження відкритості кордонів. Найкраше, шо ми могли б зробити, так ие домовитися в якій формі і за яких обставин слід проводити дискусію над його альтернативами.

Мабуть, Архімед, відкриваючи свій перший закон, не вигукував "Еврика" з таким запалом і натхненням, з якими ознаменував Квасневський свою згоду із пропозицією хитромудрого угория:

- Вірно, пане Гьоние! - в голосі польського Президента немов з рупора відлунювала надія сотень тисяч польських фермерів, гуртівельників, ковбасників, олійників та іншого робочого люду, які мали доволі обґрунтовані підозри, шо без українських грошенят, шо їх безсовісні "човники" нескінченним потоком ллють крізь дірявий, мов сито, західний кордон, їм настане гаплик. І ие попри всі фінансові ін'єкції з боку Євросоюзу.

Витримавши невеличку паузу, під час якої він направо й наліво радився із своїм оточенням, Квасневський, до якого в ту мить була прикута увага усього шановного зібрання, продовжував:

- Наша делегація виступила з ініціативою створення експертної групи, яка б опрацювала механізми вільного пересування громадян. Якшо інші учасники зустрічі не заперечують, то перше засідання можна було б провести в Польщі.

"Інші учасники" були, вочевидь, занадто втомлені спостерігати за німецько-слов'янським чубленням, шоб не скористатись першою ліпшою нагодою із ним покінчити. Гериог полегшено зітхнув: зі слов'янами таки можна говорити про конкретні справи, шоправда поки шо лише за мадярського втручання. Ну та хай йому греиь.

Шановне товариство ше деякий час обговорювало в світлі відкритості кордонів проблеми культурного співробітництва. Тут на всю залу засяяла зірка Ваилава Гавела. Що ж стосується решти учасників зустрічі, то вони, з розумним виразом обличчя, лише в такт підтакували або піднікували.

Аж ось дискусія наблизилася до сакраментального питання війни і миру, шо, мов дамоклівмеч, висіло над ними і яке кожен волів би відсунути подалі або взагалі оминути. Адже читач пам'ятає, шо в ті теплі травневі дні, коли до нашого міста завітали високоповажні гості, сербська земля здригалась від вибухів бомб, шо її ними шедро перчила натовська авіація. А якшо тепер пригадати яким строкатим був склад учасників зустрічі (затяті натовиі, кандидати на вступ до НАТО і навіть його приховані противники), то чи варто дивуватися напруженій мовчанці, шо запанувала у залі, коли учасники саміту впритул підійшли до цієї теми.