Килина махнула рукою.
– Та де там, у полі він. А що, сталося щось? – У голосі мачухи чувся острах, що виднівся й в очах.
Злотник хитнув головою.
– Та ні, Климівно, не сталося. Просто маю доручення панове – дати вашому Гнатові грошей. – Із цими словами Злотник витягнув зі свитки мішечок, і очі Мальчихи жадібно заблищали.
– Гроші? – благоговійно видихнула вона, – але ж із якої це такої ласки?
Злотник знизав плечима.
– А цього, Климівно, я вже не знаю.
Мальчиха простягнула до нього пухку руку.
– Добре, це не так і важливо. Раз пан проявляє до нас свою милість, то ми не маємо від неї відмовлятись. Давайте сюди гроші, я передам їх увечері Гнатові.
Але Злотник ледь помітно усміхнувся.
– Е ні, Климівно, у мене наказ віддати гроші або Гнатові, або ж Катерині.
Килина аж відсахнулась.
– Катерині? А це ще з якого дива?
– Не можу знати, – уже роздратовано відповів Злотник. – Такий панів наказ. На, Катерино, бери, чого стоїш?
Катерина поглянула похмуро. Навіщо пан послав їй гроші? Як подяку за поцілунок? А може, щось більше, спроба спокусити її грошима, аби заманити до своїх покоїв? І це в той час, як у нього перед самим носом мерехтить своїми принадами Шулякова Горпина? І саме вона, болюча згадка про Горпину, змусила Катерину заперечливо захитати головою.
– Я не візьму їх!
Злотник здивовано заблимав.
– Чому ж це?
– Не заслужила я їх!
– Дурна дівка, не слухайте її, пане Злотнику, – ожила від заціпеніння Килина й так несподівано простягнула пазурі, що нестямився Злотник, як вихопила в нього той мішечок із грошима. – Вона згодна, тільки соромиться брати у вас, така вже вона.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Катерина » автора Гнатко Дарина на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша Кріпачка“ на сторінці 35. Приємного читання.