TextBook – Ти чого це?
Катерина відповіла їй похмурим поглядом.
– Я сказала, щоб ви не чіпали мене!
– Геть здуріла?
– Ні, навпаки, порозумнішала! – твердим і спокійним голосом відказала Катерина. І Килина, немов побачивши в її очах щось нове, якусь внутрішню силу, що вселив у неї поцілунок пана, відступилась, опустила руку, лишень просичавши з ненавистю:
– Геть сказилась!
Катерина промовчала, опустила руку зі скіском і пішла до воріт. А там наткнулась на сотника. Пишно вдягнений, він повагом пройшов у хвіртку й зупинився перед Катериною, зіщуливши очі.
– Батько вдома? – запитав похмуро.
– Немає.
– А мачуха?
Катерина хитнула головою на поріг хати.
– Удома.
Обдивившись її незрозумілим зіщуленим поглядом, сотник господарем пройшов по двору, і в Катерини тривожно стиснулося серце. Не сподобався, ой як не сподобався їй його погляд. Що ж надумав він, цей сотник? Що? Кинувши погляд на мачуху, що враз розцвіла сяючою усмішкою перед сотником, Катерина зітхнула та пішла косить траву.
* * *День уже звертав до вечора, коли Катерина повернулася з лантухом трави. Кинувши його біля повітки, вона втомлено притулилась спиною до стіни. Так хотілось відпочити, але про відпочинок годі було мріяти, ще стільки роботи треба переробити…
– Катерино! – із хати висунулась мачуха. – Прийшла?
Катерина відхилилась від повітки.
– Прийшла.
– Ходи сюди! Батько хоче тебе бачити!
– Батько? Він уже повернувся?
Мальчиха якось вдоволено посміхнулась.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Катерина » автора Гнатко Дарина на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша Кріпачка“ на сторінці 37. Приємного читання.