Розділ «Частина III Провісниця»

— Одного не збагну, — знову зазираючи під ліжко, бурмоче Ярка, — як ти домоглася від Ніки таких конкретних вказівок?

Галя гмукає.

— Знаєш, є гра для… для таких, як вона? Називається «повтори за мамою».

— Ага! — киває Ярка, заледве не вгативши потилицею по залізній рамі ліжечка. — А де ж це Ніка? Може, стала невидимкою? Я її не бачу!

— Ха-ха-ха!

— І не чую!

— Хххххх…

Галя знову береться за ножик.

— Знаєш, — врешті говорить вона, — коли ти заволала «мертвяк», я заледве сама не сіла. Переконливо вийшло!

— Ну так… — пирхає Ярка. — Я ж знала, що він там є. Це ж і повинно бути переконливо — коли не брешеш.

— А все ж таки, жах…

— Ага…

Ярка зазирає до Галиної миски і швиденько прихоплює скибочку. Проте, замість кисло-солодкого соку її рот наповнюється терпкою гіркотою. Глянувши на її перекривлене лице, Галя за мить позбувається тяжкої задуми і тихо хихоче.

— З якого дикого краю ти, дівко, приїхала?

— Е?

— Це не яблуко, це айва. Було би спитати.

Ярка звитяжно розжовує і ковтає ароматний, але неймовірно терпкий шматок.

— Гіркий плід істини, — зітхає вона.

— Бууу! — горлає над вухом Ніка.

— Ой, а хто це тут?! — підтримує забаву Галя.