Розділ «Частина III Провісниця»

Аж тут у двері дзвонять. Ніка нашорошено завмирає, пірнувши мамі за спину. Галя так само наполохано позирає на Ярку. Як же мало їй потрібно, аби втратити певність! — сумно хитає головою гостя.

— Я відчиню? — пропонує вона.

— Ну… давай, — тихо мовить жінка.

Полохатися, насправді, не було чого, адже завітав до Галі не мстивий мрець і не збройний лиходій, а лише натхненний Нестор. У тому, звісно, містилася своя небезпека, проте зовсім іншого роду.

— Це ж феноменально! — з порогу виголошує гість. — І давно це в Ніки?

— Що? — губиться Галя.

— Пророчеські видіння! — блимаючи маячним оком, пояснює Нестор. — Ти, Галя, вобще розумієш, що це значить?

Дівчата перезираються. Утім Несторові, схоже, відповідь наразі не потрібна.

— У нас, у Вістовому, появилася своя пророчиця! Це ж який сюжет! Я напишу про це в районну газету!

— Краще зразу в обласну, — тихо мовить Ярка.

Галя супиться, не розуміючи, до чого йдеться, але вже лякаючись попри те.

— Батько Ніки в області живе, так?

Нестор поволі киває.

— А… Ну да. І правда, хай знає, яка в нього дочка. Може хоч трохи ума набереться. От ти скажи, Галя, це ж і раньше таке було, да? Ніка…

Нестор присідає навпочіпки. Ніка полохливо визирає з-за маминого плеча, тоді хитро всміхається і вітає гостя велемовним «буу».

— Видіння, е? — з надією питається Нестор. — Прозріння, так би мовити, минулого і майбутнього?

— Ну, насправді… — мимрить Галя.

— Було, — втручається Ярка.

Нестор і Галя позирають заскочено.

— Вперше, як я Ніку зустріла, — пояснює та. — Пам’ятаєш, Галю? На березі? Вона таке мені сказала, що, ну… могла знати тільки я.