Розділ «Том другий ЧУРИХ»

Рене затнувся й тихо додав:

— Якщо залишуся живий.

«Він підвищив голос, коли завів мову про можливу смерть артефакту, — відзначив барон. — Він говорив про медальйон так, немов у нього на руках умирає кохана жінка чи дитина. Жива істота. І горбань, не маючи змоги цьому зарадити, в розпачі шукає рятівника, чіпляючись за соломинку надії. Аби отримати допомогу, він піде на все…»

Із-за гребеня пагорба з’явилася вервечка білих постатей, і по спині барона пробігла зграя мурашок. Істерика Рене, якась крепундія, схожа на зуб, а тепер — загадкові мандрівники, що дуже нагадували процесію лиховісних мерців у саванах!

З огляду на близькість Чуриха, звідки ці добродії з’явилися…

За мить Конрад розреготався і тричі сплюнув через ліве плече — добре, що блідий, як смерть, пульпідор їхав по праву руку від нього. Саме так належало віддавати шану паломникам-харизматам зі знаменитого ББС: Блідого Безглуздого Сонму. Головним догматом Сонму було заперечення будь-якого сенсу в будь-чому. Харизмати стверджували, що лише усвідомивши цілковиту нісенітність власного існування і будь-яких своїх дій, людина здатна знайти притулок на великих грудях Бабусі Харизми.

У відповідь на запитання, навіщо прагнути до бабусиних грудей, якщо сенсу однаково ні в чому немає, брати, як правило, без зайвих слів закасували рукава ряс і лізли битися. Тому співробітникам Всевидющого Приказу рекомендували уникати філософських диспутів із цими здебільшого безневинними диваками. Головне не наступати харизматам на улюблений теологічний мозоль, а екстравагантність — вона інтересам держави не суперечить.

Наблизившись, члени сонму, як по команді, вихопили з-під балахонів різнобарвні бубни і, пританцьовуючи в крейдяній пилюці, ритмічно затягли:

— Харі-харі-ризма-а! Харі-харі-ризма! О, бабусю, до тебе подаюся! Хариз-м-а-а-а!..

Барон гідно поцінував запопадливість прочан: у безглуздості їхніх дій важко було засумніватися.

— То ви візьмете крепундію? — наполягав пульпідор.

— А чому я?!

— Я знаю, профоси Дозору свято дотримуються конспірації. Але мені ви можете довіритися з чистим серцем.

— Овал Небес! Чого б це я став вам довірятися? І хто вам сказав, що я — профос Дозору?!

— Світ не без добрих людей…

Рене потупився, не бажаючи відкривати імена добрих людей, але барон уже все зрозумів. Випадково підслухана розмова за стіною: «Він у цьому… як його… у Дозорі служить…»

Прислужився рудий, нема чого сказати!

— Вислухайте мене, пане Кугут. Вас ввели в оману. Кош помилився, він такий неуважний, а ви його неправильно зрозуміли, — барон намагався говорити виразно й повільно, наче з нерозумною дитиною. — Якби я був профосом Дозору Сімох…

— Гаразд, можете зберігати інкогніто! — гаряче перебив барона Рене. — Я не наполягаю. Але все одно візьміть крепундію собі. Ви не маєте права відмовитися! Тому що це — Омфалос! Пуп Землі! Святиня Чорно-Білого Майорату!

І горбань переможно витріщився на обер-квізитора.