Розділ «Том перший РЕТТІЯ»

— Чотирьох, — виправила Анрі. — Одного магістра і трьох м. н. к. Знадвору чекають Холєра і Прочанин. Двоє дуже злих вігілів. Їм сказано уникати силових дій без особливої потреби, але якщо я вплутаюсь у наш любовний трикутник, вони обов’язково вчують. Зараз перший день тижня, Місяць у Цитаделі, тау-квадрат Нервових Хатин, аспект повернення сприятливий. Це означає успішність державної магії в екстремальних умовах. Повірте досвіду мантиси.

Пальці Мускулюса почали зав’язувати останній, «мертвий» вузол з петелькою.

— Так, — сказав малефік. — Спадок.

Це було страшно — блідий, скутий кайданами солдат веде бій, розмовляючи про дрібниці.

— Якщо я зніму блок, ви гарантуєте, що він не перекине «невід» на мене?

— Так, — сказав малефік. — Дідусь. Не перекину. Так.

Нічого не сталося. Якщо не брати до уваги того, що Андреа Мускулюс поліз рукою до кишені халата, дістав картату хустку й почав витирати обличчя. Рука тремтіла, малефік двічі штрикнув собі пальцем в око і брутально вилаявся, не соромлячись присутності дами. Потім він загорнув халат, зав’язав пояс, помітив, що вузол пояса — копія фінального вузла «невода», ще раз вилаявся та заходився перев’язувати.

На столі мерехтів залишений про запас «Piscatorius linum».

— Як ви мені всі набридли, — з почуттям вимовив малефік, сякаючись у хустку. — З вашими слідствами, дізнаннями, арештами, інтригами, планами, Чурихом… Вік би вас не бачив, панове-добродії!

Він подумав і додав:

— Так.

— Залишкові явища блокування, — прокоментував стряпчий, а вірніше, профос Терц, вибираючись із кутка і всідаючись у крісло. Капелюх він насадив на гостре коліно, погойдуючи ногою. — Незабаром мине. Тут хтось говорив про Чурих? Андреа, друже, погасіть вашу капость, вона мене дратує…

— Що ви хотіли від мене? — не поспішаючи гасити чари, запитав Мускулюс.

— Від вас? Взаємності. І деяких відомостей.

— Вам не здається, що я маю право перший вимагати взаємності?

— Гаразд. Драний гремлін, ніколи не хотів зв’язуватися з учнями Кольрауна! На вас орати треба, а не блокувати…

Терц сплів пальці на животі, засміявся й почав розповідь.

Стряпчий Фернан Терц, профос Дозору Сімох, взявся до Чуриха недавно, замість колеги, що пішов на відпочинок.

Спостереження останніх років виразно свідчили, що некроманти Найвищої Ради знову почали гру з вогнем. Розширення зовнішніх контактів, подорожі інкогніто, позачергові сесії Ради, скорочення числа заявок на відкриття та ліцензування нових чарів. Таємничі експерименти, проведені не у вежах Чуриха, захищених системою охоронних чарів «вирви-око», а де попало, від Бадандена до Ятриці… Закупівля свіжих небіжчиків у скорботних родичів, готових за жменю монет продати хоч матір рідну в савані з бантиком. Небіжчики купувалися в дивному асортименті: народний умілець Ясь Конюшина (на парі підкував йоржа), маестро Ґвідо Салтансен, геній клинка (довів фехтувальну залу до розорення й помер у злиднях), старе подружжя Гарбуздів, Карл і Клара, які до глибокої старості захоплювали глядачів на приапічних оргіях храму Танритаріїв, бровар Йошка Порей (на парі випивав півтора барила пива з в’яленими уклійками), найманий атлант Граммон з дочками-каріатидами (двадцять років служили опорою академічному театру ляльок і були привалені дахом під час Жучого землетрусу)…

Зв’язок не проглядався.