Квіз мав стомлений вигляд. Сівши в крісло поруч, він з видимим полегшенням зняв капелюх і перуку. Без перуки фон Шмуц виглядав значно привабливішим. Менше офіціозу, чи що? Чи баронам просто личать такі чудові залисини?
— Звісно. Екран Великого Німого — мій коник.
— Ваш коник пасеться біля цирульні. Коли я проходив повз нього, він глянув на мене вовком.
Овал Небес! Залізний барон зволили пожартувати?!
«Це до потрясіння основ!» — сказав би мудрий стряпчий Терц.
— Як ви визначили, що злостивий коник біля цирульні — мій? Припустимо, на ньому приїхав власник цирульні…
— На мірабілі? В дамському сідлі? Як розповім Іридхару, він умре зо сміху. І пробачить мені вчорашню втечу в розпалі манікюру. До вашого відома, такої зради він не пробачає нікому.
— Вчора вам завадили насолодитися до кінця? Я дарую вам цю можливість сьогодні. Хоча стригти нігті наприкінці тижня — приманювати легіон дрібних бісів. Повірте досвіду мантиси!
— Не плутайте вульгарне зрізування нігтів з високим мистецтвом манікюру! — обурився квіз, багряніючи. — Краще творіть швидше екран: мені є що повідомити.
— Хвилинку терпіння, коханий! Скоро ми залишимося наодинці…
Для створення екрана долоням Анрі довелося ненадовго полишити ванночки. Знехтувавши жахом у очах цирульників, вражених святотатством, вігіла намацала сегрегат-волокна флогістону й легкими пасами сплела їх у тканину. Прикинула на око розташування дзеркал у цирульні, дмухнула й закрила вітрилом обидва крісла. Тепер прапорці та дозорні дзвіночки…
Усе. Готово.
— Говоріть спокійно, бароне. Захочете дати вказівки нігтяреві чи стригунцеві — будь ласка. Все, що спрямовано назовні, екран пропустить.
— Спритно, — квіз гмикнув з очевидним схваленням. — Гаразд, давайте до справи. Повідомляю, що мене відсторонили від розслідування як близького родича.
— Я знаю, — кивнула вігіла.
І звернулася до нігтяря:
— Мені, люб’язний, «посмішку авгура». Основний лак — «чайна троянда».
— Пречудовий вибір, пані!
Нігтяр дістав флакон із зіллям для зняття старого лаку: земляний жир, пом’якшений мигдальною олією із цілющим екстрактом алое і ягід дружинника падучого.
— Серкіс попередив? — буркнув барон.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Обитель героїв» автора Олді Г.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Том перший РЕТТІЯ“ на сторінці 114. Приємного читання.