Розділ «Шкарлупар»

— Колір кола?

— Ну, такий... приємний...

— Конкретніше!

— Золотий.

— А не жовтий?

— О, справді! Жовтий. Як лимончик...

— Колір облямівки по крайці кола?

— Ну... блакитний?

— Ви мене запитуєте, пане?

— Ага... Себто, ні! Блакитний, кажу.

— Це відповідь?

— Дайте подумати... Темно-блакитний?

Студіозус мав жалюгідний вигляд. Розкішні, нижче плечей, кучері змокли від поту. На лобі танцювала самотня зморшка — від нервів, не від розуму. Широченні плечі згорбилися, губи тремтіли. Учора, на лабораторній роботі, цей студіозус намагався наврочити мишу. Дві години поспіль бундючився, склянів, надував щоки...

Андреа Мускулюс не сумнівався: відтепер миша буде жити довго й щасливо.

— Синій.

— Я ж і кажу: синій! У мене з відтінками не дуже...

— Як називав третє око Вінченцо Лонгард?

— В’язницею здорового глузду.

— Ви впевнені щодо в’язниці? Хоча, якщо брати ваш випадок...

— Зараз, професоре... Каземат? Равелін? Тюрма?