Розділ «Прокляття»

— ...а на нас є!

— Загалом, чистий сором виходить, — виснував староста.

— Сором?

Мускулюс підвищив голос — так, що всі втягли голови в плечі.

— Ви цим «соромом» пишатися повинні! Ви ж унікуми! Рідкість! Гордість королівства! Нікого Нихон не проклинав, лише вас!

— Ото вони й ґелґочуть...

— Гуси теж ґелґочуть! — відрізав малефік. — Нічого, скоро перестануть.

Він жестом велів яснозавусенцям мовчати. Постарався надати своїй поставі урочистості, а голосу — значущості. Із комплекцією й голосом Мускулюса це виявилося дуже просто.

— Як дійсний член лейб-малефіціуму повідомляю вам: відтепер селище Ясні Завусениці разом із прокльоном, що тяжіє над ним, переходить під охорону Колегіуму Волхвування. Як унікальна пам’ятка Високої Науки: єдиний чинний і досі діючий проклін Сивобородого Нихона.

Селяни оніміли від потрясіння.

— Бач як! — першим отямився староста. — Ну, це інша річ... Хай береже вас Вічний Мандрівник за турботу, майстре! Виходить, ми тепер по магічному відомству? Ну, дякую! Ви тільки скажіть: що ж нам — і справді до кінця віку? Під прокльоном?

— Висока Наука вимагає жертв! Терпіть, і все буде гаразд! Зате глузувати з вас одразу ж перестануть. Навпаки: заздрити почнуть.

— Живемо, земляки! — Яшко Сукоруб, до якого нарешті дійшло, жбурнув шапку в небо. — Криженці, гади, всі заздритимуть! ухватинці жовчю спливуть! Хто тут ще під охороною? Хто проклятий? А ніхто! Тільки ми!

Мускулюс піймав шапку Сукоруба й ударив нею об землю.

— На в’їзді в селище меморіальну дошку встановимо! Щоб знали! Повернуся в столицю — одразу подам прохання...

Проводжали малефіка всім селищем.

— Ми тут ось що надумали, майстре, — розстаючись, Юрась Ложкар делікатно притримав столичного гостя за лікоть. — Може, треба б пам’ятник йому? Нихону? На пагорбі й поставимо: вогонь, бузина, і він! Наше, виходить, славне селище кляне! Звідусіль видно буде. Щоб пам’ятали, як воно...

— І назву змінити! — осмілівши, додала Брешка. — Були Ясні Завусениці, стала — Велика Нихоновка!

— А це зайве, — осадив її староста. — Не варто історію перекроювати! Як прадіди назвали, так нехай і залишається. На віки. То як щодо пам’ятника, майстре? Допоможете, га?

Мускулюс кивнув.