TextBook Перед Рутиними очима поплив світ. Заходили, закрутилися білі кола, захиталась земля… Прокинулася від людського гомону. Прислухалася. Навкруги було повно людей:
— Нумо, Співе, вгати нашу!
— Так, про життя наше! Про землю!
Мабуть, Спів кивнув, бо враз у хаті стало тихо, й цю тишу розірвали ніжні тонкі звуки. Кобза. Струни плакали, а потім засміялися, пустилися в танок. Разом з ними пустився танцювати Співів голос. Дивно. Коли він говорив, голос його був хрипкий і зовсім не мелодійний. Зате зараз, коли почав співати, як і тоді, в лісі, став дзвінкий, чистий, наче джерельна вода. Рутенія не розкривала очей. Лежала і слухала.
На все життя, радість буття — моя сім’я.
Є в мене кінь, є троє дітей, є жінка одна.
Гроші — сміття, та їсти не має, хіба це життя?
То на м’ясо забили коня, бо не дала земля.
На все життя, радість буття — моя сім’я.
В хаті живе троє дітей та жінка моя.
Гроші — сміття, та їсти не має, хіба це життя?
Залишилась без хати сім’я — знов не дала земля.
На все життя, радість буття — моя сім’я.
Гроші — сміття, та їсти не має, хіба це життя?
Продали хату, з’їли коня, лишилась сім’я,
Як утретє не дала земля — то й померла вона.
Вже до кінця отрута буття моє життя,
Мав я коня, хату я мав, була сім’я.
Гроші сміття, та хто його зна, чия це вина,
Що немає ні сім’ї, ні коня — нащо мені це життя?!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Рутенія. Повернення відьми» автора Климчук Віталій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Віталій Климчук Рутенія. Повернення відьми“ на сторінці 159. Приємного читання.