TextBook Віт заплющив очі, не пустивши ні пари з вуст. Бось ліг на лавку й повернувся до стіни. Боримисл підклав дрів і задивився на язики полум’я.
Потім чергував Віт, за ним — Бось.
Холодний ранок просочився крізь тьмаве скло, приніс із собою туман і мряку. Воротило нарешті прокинувся. Отетеріло позирав на поснулих, намагаючись пригадати, хто вони. Морщив лоба, кривився, щось мугикав собі під ніс. Раптом ляснув себе по лобі і розплився у гидкій посмішці. Розкрив було рота, щоб крикнути, та погляд впав на злидня, який спокійнісінько сидів поруч і прикладав палець до вуст:
— Ш-ш-ш… — тихо прошипів він. — Тихо. Розбудиш. Вони давно не спали в теплі.
У Воротила перехопило подих, і він замість крикнути закашлявся.
— Тихо ти. Кажу ж — втомилися, — прошепотів Бось. — Ходімо звідси, щоб не заважати…
Бось зліз із лави і попростував до виходу. Воротило не рушив з місця.
— Ну! Мені тебе за руку вести? Ти хочеш лишитися володарем цього села? — Воротило кивнув. — Ну то ходімо. Щось скажемо тобі.
І вздовж стін проступили низенькі постаті злиднів. Воротилова щока сіпнулась, і він нарешті відірвався від лавки.
Не було їх більше години, але ані Віт, ані Боримисл не прокинулися. Розбудили їх штурхання злидня:
— Встаємо… збираймося… Дорога чекає… Сонце встає, день настає…
— Чого це ти віршами заговорив? — крізь сон пробурмотів Боримисл.
— Бо свобода дарує натхнення! Ану, вставайте, сплюхи! Ми вільні! — крикнув він, і це подіяло.
Боримисл із Вітом сіли.
— Отже, вийшло? Твій план, маю на увазі? — спитав Боримисл.
— Атож! Ще й як! Нам ще й провідника дадуть, аби ми швидше звідси вибралися!
— Я не піду! — твердо сказав Віт.
Боримисл подивився на Бося, чекаючи на чергову суперечку. Той же підійшов до лави, на якій сидів Віт, скочив на неї і оглядаючись на двері, щось коротко прошепотів на вухо. Що саме, Боримисл не почув, але побачив натомість, як Віт розцвів, усміхаючись:
— То чого сидимо? Час не терпить!
Їх тихцем вивели з села: Воротило не хотів, щоб селяни знали про зникнення, й хто у тому винен:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Рутенія. Повернення відьми» автора Климчук Віталій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Віталій Климчук Рутенія. Повернення відьми“ на сторінці 156. Приємного читання.