TextBook Мусимо чекати, доки вона з'явиться в Богумирі… Тоді й Книгу знайдемо, й русалку із Русаною врятуємо…
* * *Скільки минуло часу? День? Тиждень? Місяць? Рік? Вона лежить у темряві й чекає. Сіла на підлогу, заплакала.
Зелене волосся давно потьмяніло. Біла шкіра вкрилася товстим шаром бруду.
ДЕ ВОНИ? Чому вони не йдуть? Не рятують? Чому не відчули, що вона в небезпеці? Що Ворон полонив її? Згори прийшов голос: «Вони забули про тебе! У них свої справи, ти не потрібна нікому! Ти моя! Моя! Моя!»
Голос повз завулками змученої душі. Пускав коріння у спраглий ґрунт. Голос казав, що лише він врятує її, він позбавить її страждань. Він дасть їй спокій. Вона його…
7
— Скільки ми вже йдемо, Боримисле? — спитав Бось.
— Тижнів зо три.
— Треба швидше… Замерзнемо у цих лісах, ніхто й не згадає. Вогнище, й те не можна розвести! — нервував злидень. — Ну хто нас тут вистежить? У цих хащах навіть тварини людей не бояться…
Віт ледь помітно усміхався, слухаючи Босеві теревені. Вони в Ахруманових землях, тож остерігатися треба всього: і шуму, і тиші, і довірливих звірів, і полохливих людей. Холодно. Мало не щодня дощить. Але вони мусять іти. Боримисл сильний. Він і не таке переживав. Бось, хоч і кричить про холод, а сам знає, що дим помітять ураз. Ні, не можна вогнища. Їсти є що, а в теплі ще насидяться… Буде час… Потім…
Поруч хрупнула гілка. Віт завмер. Бось сторожко оглянувся. Боримисл напружився.
Тиша.
— Кабан… — непевно пробурмотів Бось.
Тиша. Морозний вітер. Знову накрапає набридливий холодний дощ.
Чугайстер випростався, розправив плечі:
— Хто тут є? Виходь, друг чи недруг!
Тиша. Вітер. Дощ. І крик: «Валіть їх!»
Із диким лементом на них зусібіч напливла людська маса. Десятки рук і ніг, шабель і сулиць, вил і сокир.
Віт, Боримисл, Бось — спина до спини. Віт і Бось із бартками, Боримисл із шаблею.
Навала зупинилася за кілька кроків, зрозумівши, що матиме справу з зубатою здобиччю. Першим нападати ніхто не хотів: розумів, що саме перший скоріше за все і поляже. Задні ж напирали:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Рутенія. Повернення відьми» автора Климчук Віталій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Віталій Климчук Рутенія. Повернення відьми“ на сторінці 146. Приємного читання.