TextBook Дзвінка схопилась і вибігла за межі кола.
А Рутенія вже не бачила нічого: були лише вона, музика, і дерево. Дерево замість вогню. Дерево-вогонь. Вогняне дерево. Дерево, що горить! Палає! Горять гілки, стовбур, язики полум’я лижуть небо! Там — там-там — там-там…
І Рутенія побачила, як Священне Дерево запалало! Загорілося, мов суха ватра!
Дзвінка злякано відсахнулась і відбігла ще далі. Її опалило.
Данко ж лишився на місці. Він лише усміхався.
А дерево горіло, й полум'яні списи летіли в небо, віддаючи йому чужі чари, лихі чари…
Рутенія не зупинялась: там — там-там — там-там…
Густий дим піднявся вгору. Чорний. Чадний.
Рутенія не зупинялась: там — там-там — там-там…
З кожним колом дим світлішав… І врешті зник.
І Рутенія впала на землю. Покотилася до самого стовбура. А на груди їй впала гілка. Вона притисла її лівою рукою.
Підійшов Данко й уклав їй у праву руку шаблю:
— Двобій не завершено, доки не настав світанок!
22
Рутенія важко підвелася. Шабля мертвим тягарем лежала у її знесиленій руці — вона скоріше спиралася на неї, ніж несла.
Двобій має тривати! А сил вже нема…
Рутенія сягнула рукою за пояс і намацала там Полозів Камінь. Рутенія рідко ним користувалася, знала: скільки сил їй додасться, стільки відніметься у Гориня…
Відьма стисла камінь — і все її тіло судомно здригнулося. Сила полилась у неї, мов вода в порожній глечик.
Озирнулася. Міцніше стисла шаблю й почала обхід. Вслухалась у кожен звук, вдивлялась у світло круг дерева й морок навколо… Тиша, яку розбавляє лише потріскування ватр… Занадто тихо…
Жахний рев пролунав над галявиною. Подув вітер. Затріпотіло листя на дереві. Зашумів гай. Яскравіше запалало полум'я. Піднеслися вгору його язики.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Рутенія. Повернення відьми» автора Климчук Віталій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Віталій Климчук Рутенія. Повернення відьми“ на сторінці 124. Приємного читання.