Розділ «Андрій Кокотюха Шлюбні ігрища жаб»

Шевель зітхнув, витяг рюкзак з машини, кинув його в багажник, багажник замкнув ключем, натягнув джинси і поклав ключа собі до кишені. Туди ж сховав ключі від машини.

— Отак… А я піду з Гогою. Поводьте себе пристойно…

Стас механічно прикинув, чи можна зламати багажник. Шевель немов прочитав його думки.

— А я вас закрию ззовні на замок. Так що мотайте перебіжками по черзі до сортиру. І не ображайтеся, браття…

— Задушимося ми тут, — сказав Стас. — А тобі, козел, тільки цього й треба. Поділите з Гогою грошики навпіл…

— Похавати прихопіть що-небудь, — озвався із свого кутка Басмач.

— І карти, якщо є, — додав Стас. — А то з нудьги зовсім подохнемо.

— З тобою грати — без трусів лишишся, — зазначив Шевель. — А сидіти голим — ще більш тоскно…

Вдома нікого не було. Гога одразу розчахнув гардероб і заходився підбирати одяг, а Шевель не зміг утриматися перед спокусою — скинув теніску і підставив розпашілий тулуб під струмінь крижаної води з крана. Він голосно пирхав від задоволення, і його кайфуючі вигуки діяли Гозі на нерви. Кинувши весь одяг у купу на підлогу, він знайшов аптечку і зайнявся своєю раною.

Через верески Шевеля і шум води, а ще тому, що Гога цілком поглинувся медичними заняттями, він не почув, як у дверях повернувся ключ, і не побачив Федора Павловича, бо сидів на стільці спиною до дверей.

— З’явився!

Вигук змусив Гогу здригнутися. Він повернувся і здивовано подивився на кандидата у вітчими, що невідомо звідки взявся.

— Мати цілу ніч не спала. Я вже звик до твоїх вибриків, а вона не може! Я завжди казав, що нічого путнього з тебе не вийде!

Погляд Гоги зі здивованого перетворився на ненависний. Цей козел був тут і цієї ночі! Мати не прогнала його!

— Чого це ти речі розкидав? І хто це у ванній репетує?

Гога згадав про револьвер. Він висів під сорочкою у саморобній кобурі, і Гозі подобалося відчувати його приємну важкість. Учора й сьогодні на його очах вбивали немало людей. Він сам стріляв у людину і вже знав, що вбити не складно.

Особливо, якщо ненавидиш людину так, як ненавидів Гога Федора Павловича.

— Чого витріщився? Дірку в мені продивишся!

«Буде тобі дірка», — подумав Гога. Кобура з револьвером лежала на столі під брудною сорочкою. Він простягнув руку, скинув сорочку собі під ноги. «Наган» легко вийшов з кобури.

Федір Павлович злякався не одразу. Спочатку він подумав, що в руках у хлопчиська іграшка, муляж, — навіть спробував посміхнутися вдалому жарту. Але, коли Гога зробив крок уперед, Федір Павлович переконався, що на нього спрямовано бойову зброю, вона напевне заряджена і напевне рука цього малолітнього бандита не здригнеться.