Розділ «Андрій Кокотюха Шлюбні ігрища жаб»

— У лісі… закопав…

— Зараз викопаєш! — Шевель хотів сам сісти за кермо, але подумав і вирішив, що Стаса не варто лишати за спиною. Як, зрештою, і Басмача.

— Стасе, поведеш машину! — тепер він знову почав керувати.

Рюкзак був закопаний не дуже глибоко, але замаскований ретельно, без підказки не знайдеш. Тільки-но його зелений бік визирнув з ями, Шевель відсторонив Петруню, нахилився, взяв рюкзак за шлейки і рвучко витягнув із сховку. Не вірячи, що гроші все ж таки повернулися до нього, він упав навколішки і квапливо розв’язав шворки.

Пачки грошей, що відкрилися для загального огляду, вплинули на хлопців зовсім несподівано.

— Не дам! — заволав Басмач і гепнув Шевеля, який ще стояв напівзігнутим, по потилиці.

Стас кинувся на нього, але в руці Басмача хижо блиснуло лезо ножа.

— Відійшли всі! Не віддам!

Він зовсім забув про Шевеля, котрий оговтався швидко і рвонув Басмача за ноги. Той повалився на землю, зачепивши п’ятою обличчя Шевеля. Стас і Гога навалилися на нього, викручуючи руки.

Петруня, скориставшись тим, що зараз не до нього, підхопив рюкзак і, петляючи, помчав геть між деревами.

— Стій! — гаркнув Шевель, скочив на рівні ноги, але у голові зашуміло і він впав навкарачки.

Стас облишив Басмача і кинувся за втікачем. Гога сів Басмачеві на голову, чекаючи, поки той заспокоїться. Від різких рухів відкрилася рана, яка встигла затягнутися тоненькою шкіркою, і тепер бік болів і кров лоскотала шкіру, стікаючи цівкою.

Стас зловив Петруню швидко, збив його з ніг, забрав рюкзак.

— Мене вб’ють, Ста-асе! Мене вб’ють, Ста-асе! — скиглив Петруня, вчепившись у його ногу мертвою хваткою.

Шевель нарешті міцно став на ноги, труснув головою, витер бруд з обличчя і дістав пістолет.

— Іншого виходу немає. Зможеш? — звернувся він до Гоги.

Гога замотав головою. Хлопця, з яким він учора пив горілку, він не міг вбити. Нехай навіть він двічі зрадник…

— Я теж не зможу. І Стас не зможе.

Гога все зрозумів і підняв зад з голови Басмача. Той не поспішав підводитися. Нарешті повільно встав, витер рукавом обличчя. Він був спокійний, ніби й не було дикого спалаху жадібності.

Стас насилу тяг Петруню, котрий не відпускав його ногу. Шевель простягнув зброю Басмачеві, Гога про всяк випадок наставив на нього свою: беззбройного він убити не може, але захищатися вже пробував. Басмач байдуже зиркнув на нього і зосередив увагу на тому, як Шевель допомагає Стасові відчепити Петруню від ноги. Ця процедура затягувалася, і він прихилився до стовбура сосни.