Розділ «В’язниця душ »

Двері вдалося прочинити безшумно. Утім, навіть якби до кімнати увірвався цілий ескадрон кавалерії, коханці б його не помітили. Вони солодко вовтузились на розстеленому ліжку, відкинувши ковдру, тому перше, що побачили неждані гості, — голу дупу Ласло Перчені поміж парою струнких жіночих ніг. Стискаючи коханця стегнами і колінами, жінка сама, здавалося, вганяла його тіло у своє гаряче лоно. Руки її при цьому тримали його за плечі, час від часу впиваючись нігтями в шкіру і залишаючи на ній криваві подряпини. Було зрозуміло, що от-от хтось із них першим досягне фінальної насолоди.

В цю мить Жила голосно вигукнув:

— Jó estét![14]

Бідолашний скрипаль підскочив так, мовби його вразило струмом. Жінка одразу ж застогнала ще дужче, вочевидь якраз досягаючи жаданої сатисфакції. Одночасно клацнув фотоапарат журналіста.

— Мі történik?[15] — сердито закричав угорець, намагаючись чимшвидше надягти штани.

Його коханка тим часом злякано заховалась під ковдру. Про себе Вістович встиг відзначити, що в неї прегарне тіло, і музиканту неабияк поталанило.

— На жаль, маестро, я жахливо розмовляю угорською, — сказав Жила, — тому вам доведеться пригадати польську.

— Я вимагаю пояснень, чорт забирай! — майже без акценту виголосив скрипаль.

— Справедливо, пане Перчені, — втрутився Вістовим,— щойно одягнетесь, ми все пояснимо...

Коли маестро, нарешті, був у сорочці та затягнув пояс, розмова відновилась.

— Може, пані відпустимо? — запропонував комісар, указавши на жінку, що досі спостерігала за ними з-під ковдри.

— Ні, вона — моя гостя і залишиться тут! — угорець намагався вимовити це твердо, але вийшло якось голосно-істерично.

Було зрозуміло, що він боявся залишитися з ними без свідків, сам-на-сам. Тим часом Жила зробив ще декілька знімків.

— На дідька ви фотографуєте? — запитав Перчені.

— Щоб маестро був з нами відвертий, — пояснив комісар, — і нічого не втаїв, відповідаючи на запитання. Інакше світлини спочатку побачить панська дружина, а потім...

— А потім залюбки віддамо їх у руки будапештським газетярам, — доповнив Жила.

Скрипаль сів на край ліжка. Він намагався вдати, ніби йому байдуже, втім, було видно, що це не так.

— Хто ви і на які запитання я повинен відповісти? — запитав угорець.

— Яз лемберзької поліції, — сказав комісар, — мені жаль, що здобувати вашу відвертість ми мусимо таким чином, але є підозра, що пан може сказати не все.

— Он які методи в поліції...