Розділ «Частина друга: Від постаменту до ешафоту»

— Навіщо стріляти у неозброєну людину? — дивуюся я.

— Може, боялися, що кричати буде.

— Постріл не тихіший за крик.

— І не один постріл. Кілька пострілів, бо бандити один одного повбивали.

— Як так?

— Мабуть, через гроші.

— Щось я не чув, щоб грабіжники прямо на місці злочину почали гроші ділити.

— Так поліція каже. А гроші, до речі, зникли.

— Як зникли?

— Не знайшли їх. У сейфі вісімнадцять тисяч було. Мусили піти на квитки до Уругваю. А гроші за мануфактуру й торговий дім витратили б на облаштування у новому місці. Але пропали і гроші, й майно. Та негідниця, жінка Інокентія Степановича, як тільки з тюрми вийшла, одразу замки поміняла в хаті й нас не пускає. Хоча ця ж будівля кораблю належить, і там у нас завжди богослужіння проходили!

— З тюрми? Чому вона в тюрмі була?

— Бо поліція спочатку на неї подумала. Що вона зі злочинцями діяла. Але потім випустили її, сказали, що немає жодних доказів.

— І справді немає?

— Дала вона хабара, і добрячого, відкупилася від поліції! Тому й немає. Так її сестра навчила, хитра, наче змія. І безбожниця! У Бога не вірує і в очі про це каже! Диявольська служниця! Це вона все, вона!

Ото спочатку розповідали про справу, а потім почали про Бога, про віру, православ’я лаяти. Я це одразу припинив, сказав, що вже як найняли мене, то віру мою поважайте, я ж бо поважаю ваші переконання, коли вже погодився на вас працювати.

Далі полягали спати і до самого Херсона майже не балакали. Там розкольники показали мені будинок свого кормчого, а далі я попросив їх мене залишити.

— Звик працювати сам. Якщо щось дізнаюся, то одразу повідомлю.

Вони сказали адресу, де тепер жили, і пішли. Я кілька разів пройшовся біля будинку. У центрі, двоповерховий, за високим парканом. Розкішний будинок, мабуть, були у цих сектантів гроші. Далі пішов у поліцейський відділок. Там спитав слідчого, який убивством займається. Виявилося, що слідчий був на обіді. Дав рубль поліцейському, і той провів до сусіднього ресторану.

— Тут вони. Вже тиждень не вилазять, — поліцейський був явно невдоволений.

— А що святкують?