Розділ «Частина перша: Назустріч славі»

Дав йому й окуляри. Він надягнув їх і почав щось читати з листів.

— Ось, дивіться, це почалося ще в минулому столітті.

— Що почалося?

— Випадки загадкової загибелі дітей. Просто їх не фіксували. У більшості випадків батьки навіть не зверталися до лікарів. У селянських родинах багато дітей, то там звичні до їх смерті. Тим більше ще немовлятами.

— Всі загиблі були немовлятами?

— Так, віком до року.

— І куди дівалася їхня кров?

— Таке враження, що її висмоктували. У всіх два ледь помітні сліди на шиї.

— І хто це робив?

— Я не знаю. Але таких випадків було дуже багато. Траплялися вони приблизно раз на місяць.

— А чому цим не зайнялася поліція?

— А навіщо їй це? До того ж, гинули діти селян. Тим більше, що слідів насильницької смерті не було. Вовчі сліди, так на них просто уваги не звертали.

— Вовчі сліди?

— Так, вовчі сліди. Майже завжди поруч були вовчі сліди, які вели до хати і від хати.

— То нападав вовк?

— Якийсь дуже дивний вовк.

— Чим дивний?

— Тим, що він міг відчиняти двері, не просто відчиняти, а відсувати засуви, інколи навіть відмикати замки ключем.

— Таких вовків не буває!

— Я знаю, — киває старий. — Тим більше, що цей вовк проходив повз сараї, повні худоби, і ніколи не крав тіла малюка, просто випивав кров і зникав.